Міркуючи про внесок Лесі Українки у скарбницю світової культури, Олесь Гончар говорив про «сміливі мандрівки» поетеси «у різні часи, до різних народів», підкреслюючи, що всупереч їхній великій цінності «важливіше те, що, беручи навіть відомі мандрівні сюжети й устояні в століттях міфологічної місткості характери, вона трактувала їх кожний раз по-своєму, надавала їм нову глибину, оригінальну філософську наповненість, поетичну свіжість».

Дмитро Павличко сходження Лесі Українки на вершини світової слави зв’язував з оволодінням нею ідеєю прометеизма - від молодецького кредо «Contra Spem Spero» до символів громадянства й неповторний человеческой індивідуальності, уособлених в образах Мириам (”Одержима”), Антея (”Оргія”), Мавки (”Лісова пісня”), Кассандри з однойменної драми. Поет-лірик, автор лисичанських поем, драматург-новатор, прозаїк, публіцист, критик - такі грані художнього таланта Лесі Українки. З її ім’ям в українську літературу ввійшов письменник-громадянин, письменник-патріот, співак променистих ідеалів людства. Поетеса свідомо поставила свою творчість на служіння знедоленому народу. Із цією метою вона «виховувала» свої слова, прагнула, щоб вони стали «Променями ясним, хвилями буйними, Прудкими іскрами, що літають зірками. Палкими блискавками, мечами». Глибоко усвідомлюючи силу поетичного слова, Леся Українка невтомно вдосконалювала свою художню техніку. Дослідники відзначають, що її стиль був точним відбиттям її світогляду. У віршах поетеси - запал і завзятість, нагромадження образів, порівнянь, докорів, погроз, обіцянок, жалю, гніву…

У них - всі почуття, всі страсті людського серця. Недарма лірикові Лесі Українки називають вогненною. Іван Франко мав всі підстави ще в 1898 р. сказати: «Від часу «Поховаєте й вставайте, кайдани порвіть» Україна не чула такого сильного, гарячого й поетичного слова, як з вуст цієї слабосильної, хворої дівчини… Україна, на наш погляд, не має поета, що міг би силою й багатосторонністю свого таланта зрівняються з Лесею Українкою». По пафосі творчості, по характері поетичної індивідуальності Лесі Українці був особливо близький Байрон. Намагаючись ознайомити українського читача з перлинами європейської поезії, вона перекладає не тільки його лірикові, а й твору Данте, Шекспіра, Гюго, Гейне, Міцкевича, Надсона. Захопившись образом Прометея, українська поетеса з’єднала творчість багатьох письменників, які описували давньогрецький міф - Эсхила, Софокла, Овідія, Горация, Вольтера, Ґете, Байрона, Леонардо

Уважала, що теперішні художники зобов’язані осягнути художні досягнення людства. В одному з листів до Старицького вона писала: «Моя власна робота була б мені тричі важче тепер, якби довелося працювати на неораній ниві». Звичайно, вона при цьому розуміла не тільки досягнення літератури європейських народів, а й внесок українських поетів, зокрема Тараса Шевченко, Пантелеймона Кулиша, Михайла Старицького, Івана Франко в скарбницю всесвітнього письменства. Широкі, міцні контакти з’єднують драматургію Лесі Українки із творчістю багатьох європейських письменників. Скажемо, драматична поема «Кассандра» своєю тематикою перегукується із трагедіями давньогрецьких авторів, із творами Фрідріха Шиллера. Задум драматичної поеми «У пущі» виник під впливом вивчення творчості Джона Мільтона

Драма «Коминковий хазяїн» є однієї з художніх версій світового сюжету про Дон Жуане, про яке говориться у творах Жана Батисту Мольера, Проспера Мериме, Олександра Пушкіна. Художня проза й публіцистика української письменниці піднімали наболілі проблеми громадського життя на зламі століть, до яких зверталися Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Винниченко. Художня спадщина Лесі Українки належить не тільки українському народу, але й входить у всесвітню скарбницю художнього слова. Добутку поетеси переведені багатьма європейськими мовами. Вони систематично видаються, ретельно досліджуються науковцями. Добутку нашої геніальної письменниці становлять ті вічні книги, які витримують самі складні випробування - випробування часом

Леся Українка «Давня весна»

• Була весна весела, щедра, мила,
• Променями грала, сипала квітами,
• Вона летіла швидко, начебто стокрилая,
• За нею вслід півчі пташки!
• Усе ожило, усе загомоніло - Зелений шум, веселу луну!
• Співало всі, сміялося й дзенькало,
• А я лежала хвора її самотня
• Я думала: Весна для всіх настала,
• Дарунки всім несе вона, ясна,
• Для мене тільки дарунка не придбала,
• Мене забула радісна весна. Ні, не забула!
• У вікно до мене
• Заглянули від яблуні галузі,
• Замигтіли листочки зелені,
• Посипалися белесенькие квітки
• Прийшов вітер, і в тісній хаті
• Він про весняну волю запік,
• А с їм прийшли пісні пташині,
• И гай свій відгук з ними надіслала
• Моя душа ніколи не забуде
• Того дарунка, що весна дала;
• Весни такий не було й не буде,
• Як і була, що за вікном цвілим