В 1877 році з’явилися перші вірші німецькою мовою, а також оповідання «Гортенза», «Картина з життя Буковини», «Бачення», пізніше з’являється твір «Вона вийшла заміж». Також виходять у мир (1883-1892) «Щоденники», у яких зображене життя творчої особистості, туга за красою, пориви в мир гуманістичних ідей. В 1891 р. О. Кобилянська написала повість «Людин» (перероблене оповідання «Вона вийшла заміж»).

Цей твір автор присвятив Наталі Кобрипской, відомої в Галичині захисниці жіночих прав. В 1895-1896 роках з’являються новела «Експромт^-експромт-фантазія-експромт» (роздуму про мистецтво, про роль мистецтва в житті людини) і повість «Царівна», у якій письменниця досліджує життя дівчини, що знаходить силу покинути сім’ю й власні руки заробляти свій хліб. В 1897-1898 роках з’являються новели «Некультурна», «Меланхолійний вальс». У них О. Кобилянска виголошує єдине гасло: людина - коваль свого щастя

Знайомство з Лесею Українкою В 1900 році їде в Київ, потім живе на Полтавщині в сім’ї Косачів; до того у Львові в 1898 році О. Кобилянска познайомилася з Лесею Українкою. Хвороба О. Кобилянськойї. В 1903 році сильно занедужала: простудилася, і через цього письменницю частково паралізувало, почалися фізичні страждання, матеріальні потреби. Літературна діяльність у лихоліття . Першу світову війну переживає письменниця в Чернівцях, пише новели «Сниться», «Юда», «Назустріч долі», «Лист засудженого воїна до своєї жінки». У всіх добутках чується крик болю, гніву, обумовлений насильницькими картинами смерті ні в чому не винних людей. Значення творчості О. Кобилянской. «Гірська орлиця своїм хвилюючим словом будила свідомість трудящих, втілювала віру в кращу долю, піднімала достоїнство людини будь-який націй», - так писав Д. Павличко, відомий поет. Ольга Кобилянская була великою письменницею, тому що час нічого не заподіяло її добуткам, а тільки затвердило їх у нашому народі» (В. Земляк, письменник).