Чим може здивувати ліс? Якось, сидячи у дворі нашого великого будинку, ми з хлопцями розмовляли на цю тему.

—Я знаю місця, — сказав Мишко, — де ростуть столітні дуби. Ми з дідусем ходили туди за жолудями. Тамтешні лісники збирають жолуді і розсилають їх у інші лісові господарства як насіннєвий матеріал.

—А я знаю суничні місця! — сказав Сашко.

—А хіба бува ліс без грибів! — ледве не хором вигукнули хлопці. Посипалися назви: сироїжки, опеньки, грузді, підберезники, білі… Аж слинки течуть від згадки.

—А що вам відомо про вешенки? — хитро запитав я.

—Мати купувала на ринку. Смачні, — згадав Сашко.

—Не тільки смачні, а й корисні. Вешенки здатні виводити з організму шкідливі речовини. Про це мені розповів друг мого батька, він лісник. Наступної суботи ми збираємося в ті місця саме по вешенки. Якщо батьки вам дозволять, їдьмо з нами! Наступної суботи до нас приєдналися двоє: Мишко і Тарас. Приміський автобус швидко довіз нас до місця. На зупинці села Липки нас зустрів знайомий лісник. Він одразу сподобався моїм друзям. Добре, відкрите обличчя, вихрасте, наче у хлопчиська, волосся.

—Ласкаво просимо у Липецьке лісництво! — просто сказав він.

Ми оминули осичняк і вийшли на зруб. Георгій Іванович (так звали лісника) обвів нас поглядом людини, що замислила зробити сюрприз.

—Ви коли-небудь бачили таку незвичайну грибну плантацію?

Ми оглянулися. Навкруги пні. Поміж ними — трава, якісь квіти, звичайна лісова підстилка. Виглядає зруб досить похмуро.

—А де ж гриби? .— Тарас навіть почав розгрібати підстилку. — Може, вони там сховалися?

—Ви не туди дивитесь, — зупинив його Георгій Іванович. Він підвів нас до першого пня, і раптом перед нами розкрилося диво. Пень був усіяний грибами.

Оце і є вешенка. Саме цей гриб допоміг нам відмовитися від корчування ішів після санітарної вирубки лісу. На просіці, в осичняку, ми зробили у пнях спеціальні отвори і розмістили там посадковий матеріал — вешенки.

—А чому саме вешенки?

—По-перше, цей гриб руйнує залишки зрублених дерев. Здоровим деревам вешенка не загрожує. Вона розкладає деревину тільки хворих дерев, яка є чудовим поживним середовищем. По-друге, вешенка зменшує площу живлення грибів-паразитів. Отже, вона служить своєрідним «санітаром лісу». По-третє, вешенка — гриб їстівний. Вешенку сушать, маринують, солять.

—Ось цей осиковий пень, — лісник показав на невеличкий пеньок, — вешенки зможуть зруйнувати за два роки, а той дубовий пень — за п’ять. За сезон з одного пня ми знімаємо понад два кілограми грибів. Незвичайна плантація добре зимує. Ми збираємо врожаї грибів декілька разів, доки пні не руйнуються цілком. А вигадали все це вчені Харківського інституту лісового господарства.

…Повертаючись, ми везли з собою і гриби, і знання. Тепер ми вирощуватимемо вешенку вдома — на чурбаках листяних порід дерев. Як це зробити — нам детальніше розповів Георгій Іванович.