Що є правда й що є неправду? Цим питанням людство задається протягом багатьох сотень років. Правда й неправда, добро й зло завжди коштують поруч, одне без іншого просто не існує. Зіткнення цих понять є основою багатьох всесвітньо відомих літературних творів. Серед них і соціально філософська п’єса М. Горького "На дні". Головне в її сюжеті зіткнення життєвих позицій і поглядів різних людей. В "На дні" автор задається характерним для російської літератури питанням про два види гуманізму. Гуманізм Луки призиває до жалості й жалю, примиряє із труднощами життя. Гуманізм же Сатину призиває не боятися дивитися правді в очі, не примирятися з несправедливістю, а боротися за свої права людини. Хто ж правий Лука або Сатин? Що для кожного з них правда й що неправда? Щоб відповісти на ці питання, звернемося до тексту добутку. "Підвал, схожий на печеру". Затхле й задушливе повітря. Кам’яні закопчені зводи, нари, бруд, і люди, що живуть в атмосфері безпробудного пияцтва, грабежів, лайки й розпусти. От, що ми бачимо з перших сторінок п’єси. Більшого "дна" і уявити собі важко. Через деякий час у нічліжці з’являється Лука, що несе із собою "ласкаве" слово для кожного її мешканця. Саме доброго до себе відносини так не вистачало ім. Цим нещасним людям, знедоленим суспільством, була потрібний людина, що пошкодував і утішив би їх. Нічліжники, що звикли жити у своєму підвалі за печерними законами, давно отвыкли від нормальних людських відносин. Їм було просто не обійтися без Луки, що говорив: "Христос усіх жалував і нам так велів." Жалість і жаль, безперечно, необхідні в суворому світі дійсності. Співчуття допомагає людині зрозуміти, що він не один, що його розуміють і підтримують навколишні. Можливо, він знову придбає впевненість у собі й у своїх силах. А тоді йому буде легше впоратися зі своїми проблемами. Але я вважаю, що всі добре в міру. Як кожних ліків, жалості повинне бути певна кількість. Головне не перейти тонку грань між користю і явною шкодою. Лука думав, що правдою навряд чи можна copyright