Твір на вільну тему: Природа З давніх часів людин живе пліч-о-пліч із природою. Раніше людина поклонялася порию приносячись жертви їй. У наше техногенне століття, час прогресу відношення до неї кардинальним образом помінялося. Люди вважають себе вище природи. Чи не час відповістити на запитання й вирішити поставлену життям завдання : природа храм або майстерня?
Моральні проблеми. буття, на думку Астафьева. сконцентровані зараз у взаєминах людини й природи. Це головний зміст його зрілої творчості. В одному із кращих добутків, у романі ” Цар-Риба” питання екології стають предметом філософського міркування про біологічне й духовне виживання людей
Письменника цікавлять не ідеальні персонажі й не театральні лиходії, а реальні люди. Кращим з його героїв властива щиросердечна тонкість, уміння почувати прекрасне, не стільки щеплене культурою, скільки природне. Відрізняє астафьевских персонажів бажання й, головне, уміння робити добро. Це не подвиги, а звичайні, непримітні вчинки, але вони служать підтримці й твердженню загальнолюдських моральних законів. Оповідання в романі ” Цар-Риба” цілком присвячена сучасності: проблема охорони природи тісно зв’язана в ньому з питаннями війни й миру, морального стану людини
Стрімкий розвиток техніки відгукнулося нам не тільки благами. Воно породило в людині “козявочное” почуття своєї незначності, що, на думку письменника, народжує в людях презирство до самих себе й до життя взагалі, аморальне відношення до миру. Люди настільки свыклись із прірвою, що відокремлює їх від природи й, отже, друг від друга, що просто перестали приймати неї в увагу. Порятунок, по Астафьеву, у подоланні цієї прірви, у духовному злитті із природою. Так, в ” Цар-Рибі” у главі “Крапля” прекрасно виражена цей доброчинний вплив природи
Саме в стані мирного спокою, навіяного природою, відкривається саме гарне в душі: жалість і любов до людей, бажання захистити їх від лих і образ, вдача-ственное переконання в людяності миру. Як контрастно звучать після цього гімну земній красі наступні розповіді. По-гоголевски колоритно сатиричний опис селища Чуш. По визнанню автора, “дремучеством” віяло від жителів селища, “болотним духом за версту несло”.
Головна їхня турбота урвати собі шматок поболе так пожирнее. Як символ чушанской віри й надії коштує місцевий магазин. Але хіба хлібом єдиним жива людина?
Хочеться чушанцам і інший, “гарної”, “культурної” життя. Але все лихо їх у тім, що подання про цій “культурній” житті в них украй убогі. Не дивно, що в такому середовищі процвітає браконьєрство страшна хвороба нашого часу. Джерела її в бездуховності, що породжує невгамовну спрагу наживи
Так чому ж “забувся в людині людин”, чому “жадібність його обуяла”? тривожиться автор. Всіх його персонажів можна умовно розділити на уходящих від миру й що намагаються жити з ним у гармонії. Люди злоупотребляющие неминуче стають руйнівниками
У центральній главі оповідання ” Цар-Риби” браконьєр Игнатьич изловил величезного осетра, але не але не зміг з ним упоратися. Риба потягла його у воду, і довго, нескінченно довго перебували ріки “цар” і всієї природи “цар” в одній пастці. Але дивна справа: у момент відплати, коли страх смерті й каяття совісті терзають браконьєра, відбувається раптом злиття вічне мінливими ролями мучителя й мученика людини й природи. Але не піднесено-легеня, коли, як у главі “Крапля”, душу природи виразна людині
Обтяжена свершенным злом душу браконьєра, і терпить він великі борошна. Поранені, людина й “цариця” рік зустрічаються в рівному бої зі стихією. Тепер “цар” природи вже не управляє ситуацією, природа скоряє його, і поступово він упокорюється. Удвох з рибою, пригорнувшись allsoch. ru 2001-2005 друг до друга й заспокоюючись від цього дотику, вони чекають своєї смерті
И Игнатьич просить: “Господи, відпусти цю рибу!” Сам він цього зробити вже не в силах. Їхньої долі тепер у руках у природи
Так, виходить, не людина сотворяет природу, а природа панує над людиною. Але природа не так нещадна, вона дає шанс людині виправитися, вона чекає покаяння. Игнатьич розумна людина, вона розуміє свою провину й щиро кається у вчиненому, але не тільки в цьому: він згадує всі свої минулі вчинки, аналізує прожите життя. Ця подія змушує його згадати всі давні гріхи й провини й подумати про те, як він буде жити далі, якщо виживе тут. Ідея оповідання Астафьева полягає в тому, що людина повинен жити у світі із природою, не руйнувати гармонії природи, не грабувати її. Після прочитання “Цар риби” , ми можемо зробити висновок що природа храм, а не майстерня
Збережи - » Твір на вільну тему: Природа . З'явився готовий твір.