У багатьох віршах є характерна гейневская іронічна кінцівка; часто вона подібна до вибуху, що скидає читача із блакитного тумана романтичних мрій у прозаїчну реальність:
- Невже не сказав ти
- Їй про страсті беззавітної?
- И в очах її невже
- Не прочитав любові відповідної?
- Невже не побачив
- Глиб душі її в очах ти?
- Адже ослом начебто не був
- Колись, друг, у таких справах ти
- Переклад Т. Сильман
В «Ліричному інтермецо» і «Снову на батьківщині» більше помітними стають фольклорні впливи, вони проявляються в мотивах, образах, ритміці гейневской лірики. Тут ми зустрічаємося зі знаменитої «Лорелеей», що стала народною піснею. Лорелея - рейнська сирена, що заманює плавців. На цей сюжет писали вірші й інші німецькі поети. «Лорелею» Гейне відрізняє особлива поетична глибина при зовнішній простоті звучання:
- Не знаю, що стало із мною,
- Сумом душу збентежена
- Мені все не дає спокою
- Стародавня казка одна
- Прохолодне повітря, темніє,
- И Рейн заснув в імлі
- Останнім променем полум’яніє
- Захід на прибережній скелі
- Там дівчина, пісня розспівуючи,
- Сидить на вершині крутий
- Одяг на ній золота,
- И гребінь у руці - золотом
- И кіс її золото в’ється,
- И чеше їхнім гребенем вона,
- И пісня чарівна ллється,
- Невідомої сили повна
- Божевільної охоплений тоскою,
- Весляр не дивиться на хвилю,
- Не бачить скелі перед собою,
- Він дивиться туди, ввишину.
- Я знаю, ріка, лютішаючи,
- Навіки зімкнеться над ним,
- И це все Лорелея
- Зробила пеньем своїм
- Переклад В, Левина
Ще в «Юнацьких стражданнях» Гейне широко використав фольклорні мотиви як форму поетичного узагальнення, порівнюючи долю свого невдачливого в любові героя з долею героїв народних пісень і казок («Бєдний Петер» і інші вірші). Тепер він говорить про споконвічну трагічність долі його ліричного героя:
- Дівчину юнак любить,
- А їй по серцю інший,
- Іншої полюбив іншу,
- И та йому стала дружиною
- И дівчина відразу, з досади,
- Іде, невлад і невзапас,
- За першого зустрічного заміж
- Переклад В. Зоргенфрея
Але ліричний герой Гейне знає також, що
- …і пісні, і зірки, і місяць,
- И вічка, і сонячне світло, і весна,
- Як би ними не повнилися груди,
- У цьому світі - не вся ще суть
- Переклад В. Зоргенфрея
Як не сумує поет про щастя, що не відбулося,, його очам усе повніше відкривається реальне життя в її живій і прекрасній конкретності. У вірші «Снову на батьківщині» є короткі побутові замальовки («Про серце моє, ти сумно…», «Прекрасна погода»), з’являється картина бурхливого моря, безпосередньо не пов’язана з любовними переживаннями героя, виникає образ красуні рибачки, поруч із якої герой хотів би посидіти на морському березі. В «Північному морі», заключному циклі «Книги пісень», тема нещасної любові відтискується мотивом єднання з безбережною морською стихією й філософськи пофарбованими роздумами про людину й людство. Ці вірші написані у вільному й піднятому ритмі, подібно гімнам Ґете («Прометей», «Ганимед» і ін.) і віршам Гельдерлина. Тут теж з’являється гейневская іронічна кінцівка, як, наприклад, у вірші «Питання», де зображене юнак, що вопрошает вічне море про сенс життя.
Іронічна кінцівка аж ніяк не применшує величі нескінченної природи, затверджуваного Гейне в «Північному морі». Вона означає лише, що відповіді на питання про сенс життя людині варто шукати не в природи, а в самого себе. Це і є головний висновок, що ліричний герой витягає зі своїх юнацьких страждань.
Збережи - » Твір на тему фольклорні мотиви в поезії Генріха Гейне . З'явився готовий твір.