Трагедія Григорія Мелихова в романі М. Шолохова “Тихий Дон”. Тому що в ті дні буде така скорбота, який не було від початку творенияе навіть донині й не будете Зрадить же брат брата на смерть, і отецдетей; і повстануть діти на батьків і вмертвлять їх. З Євангелія На пологому піщаному лівобережжі, над Доном, лежить станиця Вешенскаяевся в зависипці желтопескове Там, де Дон, выгинаясь, іде від станції до Базакам, рукавом у зарості тополь відходить озеро, шириною з Дон у мілководдя. Наприкінці озера кінчається й станицае Тут, серед знайомої з дитинства природи рідного донського степу, оспіваний їм, серед людей, яким він присвятили свої книги, постійно жив і працював Михайло Шолохов. Звідси, із привільного Дону родом і головним героєм роману Шолохова “Тихий Дон” Григорій Мелихов. Григорій молодий козак, молодець, людина з більшої букви: сильний, сміливий, люблячий, справжній чоловік. Такими якостями наділив свого героя Шолохов.

У той же самий час Григорій Мелихов людина не без слабостей, тому на підтвердження його безрозсудна пристрасть до замужньої жінки Ксенії, що він не має сил побороти. Але, на мій погляд, слабості, сумніви героя не саме головне. Саме своїм умінням виживати, вирішувати проблеми, приборкувати страсті, велика людина. А ще несовершенность, одна з головних рис справжньої людини. Потрібно віддати належне Михайлу Шолохову він створив воістину тонкий образ недосконалого, але сильного й доброго Григорія, в особі якого відбилися всі шукання, борошна, сумніви й суми російського народу того заколотного часу

Здавна жили козаки привільно на Доні: займали землю, сіяли хліб, воювали з татарами й турками, були надійною опорою російським царям, боролися за них і за державу. Кінець цього життя описує в перших книгах “Тихого Дону” Шолохов. Веселої, радісної, повну праці й приємних турбот життя козаків перериває перша світова війна. І з нею безповоротно валить віковий уклад. Хмурі вітри задули над Донськими степами

И все-таки воювати справа для козаків звичне, зовсім інша справа револю-цияе В лютому одна тисяча дев’ятсот сімнадцятого року цар, якому вони присягали, виявився низвергнутым. Відбувся розкол. Перед людьми встала незнайома досі проблема вибору: чию сторону прийняти, кому вірити. Головний герой роману “Тихий Дон” Григорій Мелихов мучається тими ж сумнівами, що й інше козацтво. Спочатку йому здається прав Изварин, що говорить: “Нам необхідно своє, і, насамперед рятування козаків від всіх опекунове Позбав, Боже, від друзів, а з ворогами ми й самі попораємося”.

Але після зустрічі з іншим героєм роману Подтелковым відмінюється Григорій до червоних, воює на їхній стороні, хоча душею ще ніяк не пристане до якому те бережу. Після поранення