Трагедія Ґете «Фауст». Композиція. Образи Фауста й Мефистофеля

У своєму житті Ґете багато подорожував. Він тричі побував у Швейцарії: цей «рай на землі» вчасно Ґете був неодноразово оспіваний. Ґете їздив і по містах Німеччини, де й зштовхнувся з дивним явищем – ляльковими ярморочними спектаклями, у яких головними діючими особами був якийсь Фауст – доктор і чорнокнижник і чорт Мефистофель. Саме з національною традицією пов’язано те, що для Ґете принципи, сформульовані Аристотелем, втрачають значення вічної норми

Незабутнім враженням для Ґете з’явилася Італія. Вона стала вихідним рубежем, що визначив нове – класичний напрямок у творчості Ґете. Але вона збагатила поета такими враженнями, які вже підготували й виходи за рамки системи «веймарского класицизму».

У Венеції Ґете знайомить із театром масок. Мені здається, що саме образ цього театру масок відтворив Ґете в «Фаустові», а точніше у Вальпургиевой ночі в першій частині й у балі – маскараді в імператора при дворі в 2 – ой частині. Крім того в другій частині добутку місце всього дії – це які – те классическо – античні  італійські ландшафти, а в багатьох сценах Ґете, стилизируя, починає висловлюватися в ритмі віршів античних авторів. І це не говорячи вже про сюжет…

Як ми вже відзначали раніше, поїздки по Німеччині привели Ґете до задуму «Фауста». Театр представляв історію про доктора Фаустові й Мефистофеле як веселу, іронічно – сатиричну комедію. Але адже це театр, і він завжди відбиває думки, думи, та й сам стиль життя народу. І Ґете звернувся до письмових джерел – хронікам і переказам. Із хронік довідатися вдалося небагато, а от легенда розповіла про те, що ніколи народився хлопчик у цілком благополучних батьків, але із самого раннього років він проявляв зухвалу вдачу. Коли він підріс його батьки й дядько порадили вчитися йому на богословському факультеті. Але молодий Фауст «залишив це богоугодне заняття» і займався вивченням медицини, а також попутно, «тлумаченням халдейських… і грецьких знаків і письмен». У скоре він став доктором і при тім дуже непоганим. Але його інтерес до магії привів до того, що він викликав духу й уклав з ним договір … Це була чисто релігійна оцінка ситуації; тут остаточно й безповоротно засуджувалися Фауст і Мефистофель, а всі внемлющие застерігалися й повчалися – наставлялися в богобоязливому житті. Мефистофель протягом всієї легенди обманює Фауста, а острівний конфлікт можна було б сформулювати так: «конфлікт між добром і злом», без подальших розглядів, що є добро, а що зло… Мефистофель, тут представляє сторону зла, пропонував знання й разом з ним могутність, а від Фауста було потрібно лише зречення від християнства. Мефистофель був лише одним з демонів, але відняти не особливим

Ґете перевів цю легенду на сучасну йому ґрунт. В «Фаустові» виявилися органічно злиті самі різні елементи – початок драми, лірики й епосу. Саме тому багато дослідників називають цей добуток драматичною поемою.  «Фауст» включає із себе елементи, різні й по своїй художній природі. У ньому є сцени реально – побутові, наприклад, опис весняного народного гуляння вихідного дня; ліричні побачення Фауста й Маргарити; трагічні – Гретхен у темниці або момент, коли Фауст ледь не припинив життя самогубством; фантастичні. Але фантастика Ґете в остаточному підсумку завжди пов’язана з реальністю, а реальні образи за часту носять символічний характер

Ідея трагедії про Фауста виникла в Ґете досить рано. Споконвічно в нього вийшло дві трагедії -«трагедія пізнання» і «трагедія любові». При цьому обидві вони залишилися нерозв’язними. Загальний тон цього «пра – Фауста» похмурий, що взагалі ж і не дивно, тому що Ґете вдалося повністю зберегти колорит середньовічної легенди, принаймні в першій частині. В  «пра – Фаустові» сцени, написані у віршах перемежовуються із прозаїчними. Тут в особистості Фауста сполучалися, титанизм, дух протесту, порив кбесконечному.

13 квітня 1806 р. Ґете записав у своєму щоденнику:» Закінчив першу частину «Фауста». Саме в першій частині Ґете обрисовує характери двох своїх головних героїв – Фауста й Мефистофеля; в – другій частині Ґете більше уваги приділяє увагу окружающуму миру й суспільному устрою, а також співвідношенню ідеалу й реальності

За формою це драма для читання, по жанрі філософська поема. Немає прямого авторського слів, усе віддано діючим особам: монологи, діалоги, харовие партії. Має досить складну, але разом з тим прозору композицію. Починається із двох прологів: 1. пролог у театрі (для чого існує театр зокрема, мистецтво в загальному – директор: глядачі платять за квитки, акті: слова, популярність, задоволення марнославства, відповідь автор^-ґете: мистецтво існує, щоб відкривати людям невипробуваний, невідомий спосіб самовираження творчої особистості, спосіб пізнання). 2. пролог на небесах, служить введенням, що штовхає до зав’язки. Перед Богом з’являється посланець пекла Мефистофель, він заявляє, що Бог зробив помилку, створивши людей, що вони злі, підступні й від них потрібно позбутися. Між Богом і Мефистофелем виникає суперечка, результатом якого стає експеримент. Містять договір: випробувати людей, у якості піддослідного вибирають старого вченого Фауста. Якщо Мефистофель доведе, що людина незначна, підступний, то Бог знищить людство. Фауст стає експериментальною істотою, але на нього накладається відповідальність за всіх людей на світі. За прологом треба 1 частина (особисте життя людини), 2 частина (людина й суспільство) і епілог

1 частина: розподіл іде на епізоди й сцени. Початок – кабінет Фауста, 80-літнього старого, майже все життя він прожив самотньо. Його життя звелося до знань, відбитих у книгах, знання відвернені. Про світ за межами кабінету він практично нічого не знав. Фауст одержимо ідеєю пізнання, він близький до смерті, він повинен визнати, що життя його прожите зрячи. Через цей страх він звертається до парфумів стихій, вони є, але відповіді на його питання ніхто не може дати. Йому стає страшнее й нестерпніше. Під впливом страху Фауст виходить із кабінету. У нього немає нічого загального з людьми, які живуть поруч із ним. Ґете малює весну, свято, а до Фауста нікому немає справи. Отут йому приходить спогад з отроцтва. Батько Фауста був лікарем, а коли синові було 14 років, почалася страшна епідемія. Старший Фауст намагався врятувати людей, виписував ліків, але від них людей гине ще більше. Його втручання не тільки даремно, але й гибельно. Після цього Фауст-син іде взатворничество.

Pages: 1 2

Збережи - » Трагедія Ґете «Фауст». Композиція. Образи Фауста й Мефистофеля . З'явився готовий твір.

Трагедія Ґете «Фауст». Композиція. Образи Фауста й Мефистофеля





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.