Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Ніхто не має права бути безбатченком. У світі є батьки і діти. Рід людський складається з поколінь — це велика мудрість нашого буття. Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертність — в наступності поколінь. Багатства народної душі зберігаються в пам’яті, в серцях, у вчинках старших — твоїх дідів і батьків. Шанування старших поколінь та повага до них — закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за нас. Вони намагаються передати нам свій досвід, свої знання. Треба пам’ятати, що сім’я — це не тільки батько й мати, але й ми — Діти, наша поведінка, вчинки. Недарма говорять у народі: який батько, такий й син. Виховання починається саме із сім’ї. Батько — найстарший. Його слово було законом для всіх у родині. Він ніс відповідальність за кожного члена сім’ї. Мама, матуся, ненька… Це Берегиня роду людського. Вона дала нам життя. Увесь вік пестить і оберігає нас — своїх дітей. Коли ми виростаємо, то батьки наші не менш хвилюються за нас дорослих, ніж за малих. Бо у дітях - все життя батьків, їхні мрії, сподівання. Обов’язок дітей — платити батькам за їхнє піклування, любов, відданість тим самим: піклуванням, любов’ю, відданістю… Воля й слово старших — закон для всіх нас.