Тотемно-анімістичні культи та міфічні вірування виявили тісний зв´язок із темою пробудження та розквіту природи, швидкого проростання трав, сільськогосподарських злаків. Тому їх елементи часто наявні у наступній групі гаївок — господарсько-вегетаційних (рослинних). У минулому ці твори спирались на імітування процесів сіяння та вирощування різних культур, що супроводжувалося магічними текстами (на зразок замовлянь), і мало сприяти швидкому зростанню злаків і родючості природи. Тепер ці твори виконуються, як правило, у формі хороводу, який водиться по колу, у центрі якого одна людина зображає все, про що співається:

Як посієм овес, 

Як пов´яжемо овес,

Рефрен (повтор, після кожного рядка):

Як покладемо овес,

Та до зерна увесь, 

Як повозимо овес,

До зерна, до зерна, 

Помолотимо овес,

До зерна увесь. 

Як повіємо овес,

Як уродить же овес, 

Повтираємо овес,

Як покосимо овес, 

Погодуємо овес.

Як бачимо, такі гаївки є замовляннями не лише весняних робіт, а й усього циклу праці, накликанням майбутнього добробуту.

Вегетаційно-господарські гаївки зберігають тісний зв´язок із попередніми групами цих творів, особливо із тотемічно-культовими:

Орел поле ізорав, пшеницею засіяв, Крилечками зволочив, дрібний дощик примочив. Щоб косарі скосили, молодиці згребали, А дівчата зв´язали, на коровай держали…

У гаївці «Мак» теж простежується зв´язок цієї магічної рослини із тотемними птахами чи тваринами:

Горобелю, горобелю.  Або:

 — Соловію, пташку, пташку,

Дес бував, dec бував? 

(Горобчику, шпачку, шпачку),

А в садочку на листочку. 

Чи бував ти у садку, у садку

Шьос чував, шьос чував? 

Чи видав же ти, як сіють мак?

Чис не видів, горобелю, 

— Ой так, так сіють мак.

Як сіють мак?  (При цьому імітує процес сівби).

Далі знов перелічуються всі етапи праці та вирощування — як сходить мак, як росте, як цвіте, як його скородять, як косять, як в´яжуть, як труть, як їдять тощо. За словами М. Грушевського, — «сей мотив — хороводними, імітаційними рухами пособляти зростові потрібних рослин, — очевидно лежить в основі різних веснянкових дій, і я думаю, що вони були… магічними діями, виконуваними старшими, перше ніж зійшли на гри молодіжі. Такі забави… колись стояли, мабуть, в дуже тіснім зв´язку з магічними, вегетаційними танками, церемоніями, діями, котрих серія починалася з початком соняшного року і переходила через весь господарський сезон, пильнуючи розбудити, зміцнити, можливо, розвинути природні явища добродійні, корисні, потрібні, а знейтралізувати ворожі і шкідливі».

Подібні твори пізнішого періоду, втрачаючи магічну функцію, набували повчально-виховного характеру:

—  Льон, мати, льон! 

—  От так, от і так!

Льон, мати, льон! 

От так, от і так!

Скажи ж мені, моя мати, 

Долині, при лужку,

Як той льон посіяти. 

При крутому бережку…

У господарсько-вегетаційних гаївках часто зустрічається мотив проганяння пташки-шкідниці, яка псує посіви. Він теж набуває магічного значення — оберегти поля від шкідників:

… Мої конопельки, дрібні зелененькі, В´ються, в´ються, в´ються не беруться. А в ті конопельки дрібні-зелененькі Занадилась птиця, птиця журавель…

Такі твори, як правило, завершуються ритуальним проганянням або обіцянкою покарати її — перебити ноги, зварити і з´їсти та ін.

Ця група творів зберігає теж мотив боротьби, що є відлунням міфу про битву між зимою та літом. Такою є гаївка «Просо», яка виконується у формі діалогу між хорами-супротивниками хлопців і дівчат:

—  А ми нивку виорем, виорем, Ой, Дід, Ладо, виорем, виорем.

—  А ми в поле виїдем, виїдем, Ой, Дід, Ладо, виїдем, виїдем!

—  А ми просо посієм, посієм, Ой, Дід, Ладо, посієм, посієм.

—  А ми просо витопчем, витопчем, Ой, Дід, Ладо, витопчем, витопчем!

—  А чим же вам витоптать, витоптать? Ой, Дід, Ладо, витоптать, витоптать?

—  А ми коні випустим, випустим, Ой, Дід, Ладо, випустим, випустим.

—  А ми коні переймем, переймем, Ой, Дід, Ладо, переймем, переймем.

—  А чим же вам переймать, переймать? Ой, Дід, Ладо, переймать, переймать?

—  Ой шовковим поводом, поводом. Ой Дід, Ладо, поводом, поводом.

—  А ми коні викупим, викупим, Ой, Дід, Ладо, викупим, викупим.

—  А чим же вам викупить, викупить? Ой, Дід, Ладо, викупить, викупить?

—  А ми дамо сто гривень, сто гривень. Ой, Дід, Ладо, сто гривень, сто гривень.

—  Не візьмемо й тисячі, тисячі, Ой, Дід, Ладо, тисячі, тисячі.

—  А ми дамо дівчину, дівчину. Ой, Дід, Ладо, дівчину, дівчину.

—  Ми дівчину возьмемо, возьмемо. Ой, Дід, Ладо, возьмемо, возьмемо.

—  А нашого полку убуде, убуде.

—  А нашого полку прибуде, прибуде.

Підтекстом, символічною боротьбою хлопців з дівчатами, мотивом викупу, за яким дівчина переходить у власність парубочої громади, ця гаївка (і подібні до неї) є перехідною до наступної групи весняних творів — любовно-еротичних. Вони тематично продовжують вегетаційні, з якими споріднені і функціональним призначенням — накликати народження дітей як перемогу життя над смертю (зимою, холодом), продовження життя. За уявленням прадавніх людей, що населяли слов´янські землі у далекому минулому, плодючість природи сприяла родючості людей, і, навпаки, — любовні ігри молоді на землі мали метою сприяти швидкому цвітінню, проростанню, хорошому врожаю. Тому в багатьох гаївках вегетаційні мотиви тісно пов´язані з любовно-еротичними («Вийся горошку», «Огірочки, розвивайтеся», «Зелені огірочки», «Посіємо гречку», «Хрін», «Петрушка» таін.). Своїм корінням ці твори сягають незапам´ятного минулого — «часу ґетеризму, коли поодиноких шлюбів не було, а жили громадами, спільно; спільно й дітей виховували». Звичайно, на різних територіях були свої особливості, і гаївки про кохання донесли до нас їх відголоски.

Твори любовно-еротичного характеру зберігають елементи тотемізму: в них дівчата та хлопці постають деревами або птахами («Ой кувала зозуленька», «Ой ти селезень, а я утонька» та ін.). Тут часто основним художньо-виражальним засобом є паралелізм із природою (світовим деревом, тотемами, небесними світилами):

Ой ніхто ж там не бував, де ся явір розвивав! —

Рефрен: Ой, яворе, явороньку, зелененький!

На тім явороньку три місяці ясні.

Три місяці ясні — три парубки красні… …

На тім явороньку три зіроньки ясні,

Три зіроньки ясні — три дівоньки красні…

Або:

По вулиці, по широкій По вулиці, по широкій

Рефрен: Ладо, ладо, ладо моє! 

По мураві, по зеленій

По мураві, по зеленій 

Скаче-пляше сім павичок,

Скаче-пляше сім павичів, 

Сім павичок — сім дівочок,

Сім павичів — сім молодців,

Перша пава то Варочка…( )

Перший павич то Іванко… 

( )Іванкові дамо Варочку… і т. д.

У творах такого типу М. Грушевський вбачав «останок старого чергувального, антифонного величання двох хорів, парубоцького і дівоцького, в котрім, можливо, залягає якась форма групового парування, з котрого виходить парування індивідуальне, парове»120.

У гаївках про кохання часто фігурують імена язичницьких божеств, що вважалися покровителями весни та кохання. Таким, зокрема, був образ Ярила (чи Джурила) — уособлення сонця весняного рівнодення:

Ой їхав Джурило ланами. 

Ой там же Джурилу злапали…

Ой їхав Джурило, серденько моє, 

Ой там же Джурилу зв´язали…

Ланами, ланами, ланами. 

А тепер, Джуриле, признайся…

Ой а за Джурилом громада,

Ой скільки ти дівчат та зрадив…

Ой за Джурилом, серденько моє, 

Ой зрадив леє я їх дванадцять…

Громада, громада, громада. 

Ой чим же, Джурило, заплатиш…

(Рефрен відповідно до слів 1 рядка). 

Ой дам я їм золото-еребро…

Ой щоби не тримали на мене зло…

Ці твори подекуди зберігають елементи язичницьких поклонінь поганським божествам чи нічних оргій-ігрищ або натякають на них:

Посаджу я грушечку, грушечку… 

А вже моя грушечка в полі

Рефрен: У чистім полі гай буде, гай. 

Зацвіла…

Нічко моя темная, зоре моя ясная, 

А вже моя грушечка, грушечка

Даждьбоже, Даждь!  зродила…

А вже мою грушечку обтрясли…

Pages: 1 2

Збережи - » Тотемно-анімістичні культи та міфічні вірування . З'явився готовий твір.