Відповідно до карно-процесуального закону слідчий ухвалює рішення щодо початку наслідку й про виробництво слідчих дій. У моменти прийняття такого рішення слідчий оцінює слідчу ситуацію, що створилася, з урахуванням існуючої обстановки розслідування. Типові ситуації розслідування - найбільше що часто зустрічаються на практиці слідчі обстановки, що визначають особливості методики розслідування (типові слідчі версії, типові завдання, а також методи й засоби їхнього рішення).

Розглядаючи конкретну ситуацію, слідчий використовує знання про способи рішення типових завдань, модернізуючи їх з урахуванням реальності. Момент оцінки слідчої ситуації виникає у двох передбачених законом випадках - при підготовці ухвалення рішення про напрямок розслідування й про проведення слідчих дій. Індивідуальна слідча ситуація як стан розслідування визначається співвідношенням наявної й відсутньої інформації, що існують доказів і допоміжної інформації про вбивство, даних про сили, засоби й можливості самого слідчого, про умови навколишнього середовища й т.д.

Ситуація 1 - убивство очевидне (відкрите), убивця затриманий і особистість його відома. Іноді в спочатку розслідування бувають неясними справжні мета й мотив, а іноді й форма провини. Можуть бути не встановленими й співучасники. Буває, що неясно спочатку, чи є дії, що заподіяли смерть, протиправними (наприклад, при необхідній обороні).

Ситуація 2 - зроблене таємне вбивство, без приховання трупа, без інсценівки, виявлене відразу або незабаром після вбивства. Сприятливі можливості для пошуку й вилучення слідів, фіксації показань свідків, тобто все необхідне для успішного розслідування. Убивця невідомий. Є можливості для організації пошукових дій по переслідуванню й затримці вбивці. Тому типові версії в подібній ситуації - це версії про особистість убивці (або про коло підозрюваних), версії про можливі мотиви й пошукові версії про місцезнаходження злочинця, що ховається

Для висування версій можуть бути використані результати аналізу кримінальних справ, які показують, що: навмисні вбивства чоловіків у віці до 21 року поза житлом зроблені їхніми нетверезими знайомими під час відомості особистих рахунків, сварок або бійок; навмисні вбивства хлопчиків у віці від 5 до 16 років у житлових приміщеннях і біля них зроблені їхніми батьками, вітчимами або співмешканцями їхніх матерів; 75% убивств осіб чоловічої статі у віці від 23 у місцях масового відпочинку зроблені чоловіками у віці від 17 до 22 років (найчастіше знайомими потерпілих), що проживають до 1,5 км від місця події; більше 50% убивств жінок у віці від 28 до 57 років поза житлами зроблено п’яними чоловіками або коханцями за мотивами, пов’язаним з інтимним життям

Ситуація 3 - убивство таємне. Недавнє, але неясний його механізм. Труп, виявлений, особистість жертви встановлена. Є дані, що вказують на самогубство (або нещасний випадок, або смерть від природних причин), але є підозри про можливу інсценівку для приховання вбивства. Дана ситуація в наявності й тоді, коли передбачувана інсценівка почата не для приховання вбивства, а для приховання його справжнього мотиву й, отже, справжнього вбивці. У подібній ситуації будуються версії про механізм розслідуваної події. Після підтвердження версії вбивства висуваються версії про мотив і особистість убивці

Ситуація 4 - таємне вбивство, у результаті якого справа порушена по факті виявлення невпізнаного трупа. Ушкодження на трупі вказують на вбивство, але спотворений настільки, що впізнання його за ознаками зовнішності важко. У подібних ситуаціях, насамперед, будуються й перевіряються версії про особистість жертви

Ситуація 5 - убивство таємні й давнє, але можливе, тому що виявлені останки - череп і кістки із залишками одягу, причина смерті невідома (на початку розслідування), і можна припускати як убивство, так і інші причини смерті. Особистість жертви також частіше не відома, і тому на початку розслідування будуються й перевіряються версії про особистість потерпілого й про сутність події

Ситуація 6 - таємне вбивство, що супроводжувалося розчленовуванням трупа на частині й прихованням цих частин. Із всіх елементів злочину відомий лише спосіб приховання вбивства й місце виявлення частин трупа. Насамперед конструюються й перевіряються версії про “механізм” убивства й про особистість жертви. При встановленні особистості жертви вивчаються й версії про особи, яким було необхідно не тільки зробити вбивство, але й сховати його, побоюючись неминучого викриття

Ситуація 7 - зникнення людини. Убивство таємне, давнє, але лише передбачуване, тому що труп не виявлений. Особистість передбачуваної жертви відома, але все інше невідомо. Типові первісні версії про причини зникнення: убитий, покінчив із собою, зник від родичів, вчинив злочин і зник від правосуддя, умер або лежить у лікарні під чужим ім’ям, і т.д. коли версія вбивства знаходить підтвердження, а інші обґрунтовано відпадають, вивчення особистості, способу життя, характеру взаємин зниклого з іншими людьми дозволяє будувати версії про мету й мотив, про час і місце вбивства й, нарешті, про особистість убивці

Ситуація 8 - виявлення трупа немовляти. Убивство може бути зроблене як матір’ю дитини, так і іншими близькими їй особами. Перше завдання - визначити механізм настання смерті, тобто чи народилася дитина живим і яка причиною смерті. Надалі необхідно організувати пошук матері дитини. Вона - ключова фігура в розслідуванні справ подібного роду

Залежно від слідчої ситуації на початковому етапі вирішується своє коло завдань .

При відкритому вбивстві ( першої слідчої ситуація ), при таємному вбивстві, коли особистість потерпілого відома або встановлюється без особливих утруднень ( друга слідча ситуація ), і при таємному вбивстві, замаскованому інсценівкою ( третя слідча ситуація ), на початковому етапі розслідування вирішується наступний зразковий перелік завдань:

1) визначення місця здійснення вбивства. Якщо місце виявлення трупа не є місцем убивства, це можна встановити при його огляді по відсутності тих слідів, які повинні бути (наприклад, рясних патьоків і калюж крові), і по наявності таких слідів, який не повинне бути (слідів волочіння трупа, сліди бруду на взутті трупа, який немає на місці виявлення трупа, наявність трупних плям там, де їх не повинне бути при даній позі трупа й т.д.). Сутужніше встановити місце, де відбулося вбивство, якщо труп з його переміщений на значну відстань. Однак це завдання розв’язне шляхом фіксації при зовнішньому огляді трупа слідів і мікрослідів (бруд, пил, волокна одягу, частки, насіння й пилок рослин і т.д.), які дозволяють установити місце вбивства й оглянути його;

2) установлення змін на місці події. Зміни на місці події (сліди) можна розділити на дві більші групи:

- сліди, що утворилися в результаті взаємодії вбивць(и) і жертви, сліди їхніх дій, що відбилися на місці події;

сліди дій осіб, непричетних до розслідуваної події

З перших кроків розслідування важливо відразу відокремити сліди першої групи від другої. Для цього до початку огляду, повинен бути проведений опитування очевидців і всіх інших осіб, що перебували на місці події до моменту початку огляду із приводу того, змінювалася чи ні обстановка цього місця, з наступним допитом цих осіб при необхідності;

3) установлення особистості жертви. Завдання вирішується шляхом огляду документів, записної книжки, особистих речей з мітками, а також шляхом фіксації заяв осіб, здатних довідатися потерпілого за ознаками зовнішності. Після встановлення особистості потерпілого з’ясовується образ його життя й характер взаємин з родичами, товаришами по службі й знайомих;

4) установлення причини смерті. Попередні дані можна одержати від судового медика після зовнішнього огляду трупа, а остаточний висновок робиться на підставі результатів судово-медичної експертизи трупа й інших доказів;

Pages: 1 2 3