Введення

Під алергійними реакціями в клінічній практиці розуміють прояву, в основі виникнення яких лежить імунологічний конфлікт. У діагностиці алергійних реакцій важливо виявити алерген, його причинний зв’язок із клінічними проявами й тип імунологічної реакції. Загальноприйнятим є патогенетический принцип виділення 4 типів алергійних реакцій.

Типи алергійних реакцій

Перші три типи проявляються гостро й тому більше мають потребу в ургентних заходах.

В основі першого типу реакції лежить реагиновий механізм ушкодження тканин, що протікає за участю звичайно Ig, рідше класу Ig, на поверхні мембран базофилов і гладких клітин. У кров вивільняється ряд біологічно активних речовин: гистамин, серотонин, брадикинини, гспарин, повільно реагуюча субстанція анафілаксії, лейкотриени й ін., які приводять до порушення проникності мембран клітин, интерстициальному набряку, спазму гладкої мускулатури, підвищенню секреції. Типовими клінічними прикладами алергійної реакції першого типу є анафилактический шок, бронхіальна астма, кропивниця, помилковий круп, вазомоторний риніт.

Другий тип алергійної реакції цитотоксический, що протікає при участі імуноглобулінів класів О и М, а також при активації системи комплементу, що веде до ушкодження клітинної мембрани. Цей тип алергійної реакції спостерігається при лікарській алергії з розвитком лейкопенії, тромбоцитопении, гемолитической анемії, а також при гемолізі під час гемотрансфузий, гемолитической хвороби немовлят при резус конфлікті.

Третій тип алергійної реакції (по тину феномена Артюса) пов’язаний з ушкодженням тканин імунними комплексами, що циркулюють у кров’яному руслі, протікає за участю імуноглобулінів класів С и М. дія, Що Ушкоджує, імунних комплексів на тканині відбувається через активацію комплементу й лизосомальних ферментів. Цей тип реакції розвивається при екзогенних алергійних альвеолитах, гломерулонефрите, алергійних дерматитах, сироватковій хворобі, окремих видах лікарської й харчової алергії, ревматоидном артриті, системної червоної волчанке й ін.

Четвертий тип алергійної реакції - туберкуліновий, уповільнений - виникає через 24-48 ч., протікає за участю сенсибілізованих лімфоцитів. Характерний для інфекційно-алергійної бронхіальної астми, туберкульозу, бруцельозу й деяких інших захворювань.

Алергійні реакції можуть виникати в будь-якому віці; їхня інтенсивність різна. Клінічна картина алергійної реакції не залежить від хімічних і фармакологічних властивостей алергену, його дози й шляхів введення. Частіше алергійна реакція виникає при повторному введенні алергену в організм, однак відомі випадки анафилактических реакцій при першому введенні антибіотика в організм без попередньої сенсибілізації, тому необхідно обережність при проведенні внутрішкірних проб.

Клінічні прояви алергійних реакцій відрізняються вираженим поліморфізмом. У процес можуть утягуватися будь-які тканини й органи. Шкірні покриви, шлунково-кишковий тракт, респіраторний шлях частіше страждають при розвитку алергійних реакцій. Прийнято виділяти реакції негайного й уповільненого типу, однак що розподіл значною мірою умовно. Так, кропивниця вважається однієї з форм алергійні реакції негайного типу, однак вона може супроводжувати сироватковій хворобі як класичній формі алергії вповільненого типу. Розрізняють наступні клінічні варіанти алергійних реакцій: місцева алергійна реакція, алергійна токсикодермия, поллиноз, бронхіальна астма, ангионевротический набряк Квинке, кропивниця, сироваткова хвороба, гемолитический криз, алергійна тромбоцитопения, анафилактический шок. У продромальном періоді будь-якої алергійної реакції відзначається загальне нездужання, погане самопочуття, головний біль, озноб, нудота, іноді блювота, задишка, запаморочення. З’являється шкірна сверблячка (часом болісний) , відчуття печіння в порожнині рота й носа, відчуття оніміння, заложенности носа, безперервне чхання.

Про необхідність вивчення стану алергійної захворюваності

Поширення алергійних захворювань здобуває все більше значення у формуванні несприятливих зрушень у стані здоров’я населення. За даними літератури (Вельтищев Ю. Е., 1995; Дуева А. А., 1995; Каганів С. Ю., 1995) , алергійні прояви зустрічаються в 20% населення миру. Дослідженнями, проведеними в м. Оренбурзі (Павловская О. В., 1990) установлено, що алергійні захворювання зустрічаються в 12,1% дітей. На думку дослідників (Чукина М. В., 1990; Погорєльська С. А., 1992; Казначеева Л. Ф., 1994) , у формуванні алергійних захворювань значимість факторів зовнішнього середовища становить 50-70%. У зонах високого забруднення атмосферного повітря продуктами нафтопереробки й викидами автотранспорту спостерігається збільшення частоти алергійних захворювань в 2,6 рази. Багато промислових забруднюючих речовин по своїй природі є алергенами, які після адсорбції на білковому носії можуть здобувати властивості повноцінних алергенів. Важливе значення у формуванні алергійних станів мають рослини (особливо лобода, полинь, амброзія) , тварини, домашній пил. Тому тотальна алергія є провідної екопатологическим станом (Зайцева Н. В. і соавт., 1997) . Клінічно це проявляється респіраторним, шкірним, кишковим або сочетанним синдромом.

Із промислових алергенів істотну роль грають окисли азоту, сірки, вуглеводні, меркаптани, формальдегід, важкі метали (нікель, хрому, кобальт і ін.) , пестициди. Доказом участі цих екзопатогенов у розвитку алергійних захворювань є виявлення специфічних алергійних антитіл до ксенобиотикам, специфічні реакції иммунокомпетентних клітин на антигени.

Відомо, що в м. Оренбурзі фонові концентрації в атмосферному повітрі диоксида азоту, формальдегіду перевищують ПДК, відзначена тенденція до росту концентрацій серосодержащих речовин. Виявлено високий зміст у ґрунті нікелю й хрому. В останні роки незадовільно проводиться скошування бур’янистих трав.

Це привело до того, що за даними звітної форми №12 відзначається виражена тенденція до росту захворюваності, зокрема алергійним ринітом (див. таблицю) . Так в 1996 році поширеність алергійного риніту виросла, у порівнянні з багаторічними показниками ( 1991-1995 гг.) , у дорослих в 1.5 рази, у дітей в 2.6 рази; бронхіальної астми - у дорослих на 37%, у дітей на 6%.

Необхідно відзначити, що в липні був зареєстрований підйом ОРЗ. На 27.07.97р. зареєстровано 2977 випадків, і це тільки по обертаності. Рівень минулого року перевищений в 1.8 рази, у тому числі в дорослих в 2.6 рази. Відомо, дане захворювання супроводжується алергійним компонентом і важко диференціюється з алергійними ринітами й ін.

Проведено збір інформації в міському аллергологическом центрі. Установлено, що серед хворих, допомога яким зроблена амбулаторно на 1 місці - поллиноз (52,4%) , на 2 місці - дерматити (14%) , на третім місці - кропивниця (11.1%) , на 4 місці - лікарська алергія (8.5%) , на 5 місці - алергійні риніти (3.1%) . Середня тривалість перебування на лікарняному листі склала 14.0 днів. Найбільша тривалість перебування на лікарняному листі характерна для поллиноза (17.6 днів) , астматичного бронхіту (16.64 дня) і бронхіальної астми (16.57 днів) .

Pages: 1 2