Олександр Блок був поетом найбільшого історичного рубежу. Це великий поет старої, дожовтневої Росії, що завершив своєю творчістю поетичні шукання всього XIX століття. Ганна Андріївна Ахматова писала: «Блок не тільки найбільший європейський поет першої чверті XX століття, але й людина-епоха».
Олександр Блок створив особливий тип ліричної поезії. Поезія ця перейнята гострим почуттям історії й дійсності. Ліричний стиль Блоку - не раз-рушение старих, традиційних форм, а вільне сполучення й перепланування елементів всіляких стилів: від романсно-елегійного до куплетно-часту-шечного. Поет наповнив романс психологічним змістом і створив його як явище не просто «циганщини», а. великого літературного стилю. Всі ці особливості виражені у вірші із циклу «Кармен» «Ти - як відзвук забутого гімну»:
Весняний трепет, і белькіт, і шелест, Непробудні, дикі сни, II твоя здичавіла принадність Як гітара, як бубон весни!
Вірш «Ти - як відзвук забутого гімну», що входить у цикл «Кармен», написано 28 березня 1914 року. «Ти - як відзвук забутого гімну» - спогад про сон, у якому авторові примарилася улюблена, акторка театру музичної драми «Кармен’», Л. А. Дельмос. Весьцикл «Кармен» присвячений цій жінці
Уже з перших рядків вірша «Ти - як відзвук забутого гімну» ми попадаємо в мир чарівною, наповненою щирою любов’ю. Поет прагне разом зі своєї улюбленої Кармен унестись у край нескінченних фантастичних мрій, мир музики, насолод, сяйва світла, весни, у мир любові, що не знає межі. І душу поринає в атмосферу «дум і мрій», і знову з’являється романтичний образ Кармен. Ця Кармен - «цариця», казкове виденье, «потопаюче в трояндах».
Особисте, частка в Блоку зв’язується з безсмертним, світовим, виявляється його невід’ємною частиною. Любов в очах поета тільки тоді гідна цього ім’я, коли вона будить найдужчі почуття, безмежно розширює всю область переживань, що переливаються через всі межі. Саме тому Кармен Блоку - не тільки жінка, чий навіки дорогою образ бачиться поетові «царицею блаженних часів» в ореолі троянд, але й світове явище, родинне стихіям землі й піднебіння. Це й «далечінь морська», «берегла щасливий», «мрія», «рідний край…». От та любов, чудова й прекрасна в кожному своєму прояві, вигляд якої бачився поетові, - і голос Кармен, «дикий і дивний», що славить «бурю циганських страстей», викликає в нього прекрасні образи. Увесь світ для поета - «день беззахідний і пекучий», «співучий край», «нерухомо блаженний, як рай». Блок бачить себе у світі захвату, у світі «тиші бездиханної», в «колі сплетених галузей…».
Поета ніколи не залишала віра в любов до-ак у силу, здатну перетворити людську душу й цілий мир, опромінити їхнім немеркнучим світлом, - і ліричний герой його творчості знову й знову йшов на пошуки тої жінки, що не тільки розділить його розуміння щирої жіночності й краси, але й перевершить його мрії, відповість захопленим почуттям
У вірші «Ти - як відзвук забутого гімну…» розкривається одна здивуй-тельная особливість - воно «звучить». Початок - «забутий гімн», другий чотиривірш - «і белькіт, і шелест…». Звуки врочистого гімну раптом затихають, завмирають, і ми виявляємося у світі весни, відчуваємо легеню, тільки-но помітний її подих, ніжний дотик вітерцю, ледве вловимий белькіт листя, що розпустилося, таємничий шелест лісу, що прокидається. Все це майже відчутно, настільки велике поетичне дарування Блоку
Поет бачить свою Кармен в особі чарівниці-весни. От вона, чарівна, зага-дочная, з гітарою й бубном. Рідний край Кармен - «співучий», «тиша бездиханна», голос - «низький і дивний».
Крім звукових особливостей, у вірші виділяються наступні ху-дожественные прийоми. Автор підбирає незвичайні епітети: доля - «дика, чорна», принадність - «здичавіла», мрія - «неуступна», день - «беззахідний», «пекучий». Порівняння вражають своєю образністю: улюблена - «відзвук забутого гімну», її принадність - «як гітара, як бубон Весни…».
Відмітна риса вірша - це «безглагольность». Тут практично немає дії. Автор досягає образності за допомогою іменників, і підбор їх чудовий: «відзвук», «долі», «сон», «трепет», «белькіт», «сни», «принадність», «у душах», «змеею», «рай»…
До особливостей цього вірша й удалих творчих знахідок Блоку можна віднести й повтори: «синій, синій», «співучий, співучий» і вживання старослов’янізмів: «дивно», «блаженних», «куща». Це надає особливу врочистий-ность віршу. Недарма в його назві звучить слово «гімн», адже гімн - жанр торже-ственный.
Синтаксична сторона добутку не відрізняється особливою складністю, перед-ложения в основному прості по конструкції, але насичені різними мовними зворотами, що надають віршу особливу виразність:
И приходиш ти в думах і мріях, Як цариця блаженних часів, З головою, що потопає в трояндах…
Любов у лірику Блоку - це завжди щось більше, ніж щастя або нещастя, розділення й неприступність. Любов - це почуття, що піднімає людину, що показує йому бескрайность миру й велич всесвіту. От чому з таким жагучим нетерпінням поет чекав свій «чудовий сон», свою «весну», оспівану у вірші «Ти - як відзвук забутого гімну…».
Збережи - » «Ти - як відзвук забутого гімну…» . З'явився готовий твір.