Пушкін, працюючи над романом “Євгеній Онєгін”, створював не тільки образ свого сучасника, не тільки відбиття століття. У кожному рядку роману, у кожній дії й у кожній думці героїв - сам Пушкін. Але, розкриваючи самого себе через своїх героїв, Пушкін не міг не донести до читача своїх подань про жіночу красу - красі не тільки зовнішньої, але й духовної. У кожної людини, а тим більше поета, свої подання й мрії “про ангела земному”. Тому, напевно, у російській літературі жінки оспівані особливо впечатляюще. “Милий ідеал” Пушкіна - його Тетяна - і є та сама краса, що врятує мир. Коли читаєш роман або повторюєш про себе улюблені рядки, завжди мимоволі забуваєш про те, що Тетяна Ларіна- усього лише мрія, подання Пушкіна про те, який повинна бути жінка, гідна замилування й любові його, “одного з умнейших чоловіків Росії”.

Здається, що Таня - жива реальна людина. У Михайлівськім, у музеї-садибі А. С. Пушкіна збереглася навіть лава, на якій сиділа Тетяна, слухаючи перший у своєму житті жорстокий урок Онєгіна. Так хто ж вона і яка вона, мрія самого Пушкіна?

Пушкін виділяє Тетяну із представниць дворянського суспільства тільки лише тому, що вона по своєму розвитку вище багатьох з них. Краса навколишньої природи, постійна самота, звичка мислити самостійно, природний розум сформували внутрішній мир Тетяни, до якого, при всьому своєму розумі, не доріс Онєгін. У своїй сім’ї вона була самотня. Пушкіна пише: Дика, сумна, мовчазна, Як лань лісова, боязка, Вона в сім’ї своєї рідної Здавалася дівчинкою чужої. Зустрівши Онєгіна, у якому вона відчула незвичайної людини, Тетяна полюбила його. Лист Ларіної вражає силою почуття, тонкістю розуму, повно скромності й краси

Онєгін не розглянув головного в Тетяні: Тетяна - це одна з тих цільних натур, що може любити тільки один раз. Онєгіна торкнуло лист, але не більше того. Він говорить Тетяні: “И скільки б не любив я вас, привыкнув, розлюблю негайно”. Образ Тетяни протягом усього роману зростає у своєму значенні

Потрапивши у вище аристократичне суспільство, Тетяна в глибині душі залишилася колишньою російською жінкою, готової проміняти “дрантя маскараду” на сільську самоту. Її стомлює нестерпну дурницю, що займає жінок її кола, вона ненавидить хвилювання. Поводження й учинки Тетяни протипоставлені модної пихи самолюбиво-байдужих дам вищого світла й обережної передбачливості порожніх, провінційних кокеток

Правдивість і чесність - основні риси характеру Тетяни. Вони проявляються у всім: і в листі, і в заключній сцені пояснення з Онєгіним, і в міркуваннях наодинці із собою. Тетяна належить до тих піднесеним натурам, які не знають розрахунку в любові, і тому вони так прекрасні й неповторні. У суспільстві, “де вихованням немудро блиснути”, Тетяна виділяється своїми пізнаннями й оригінальністю. Наділена “норовливої головою”, Тетяна проявляє незадоволеність життям