…Тетяна - істота виняткове, натура глибока, любляча, жагуча… В. Г. Бєлінський. © A L L S o c h. r u Очевидно, у мистецтві можливо таке чудо, коли художник всерйоз захоплюється своїм власним утвором. Імовірно, і Олександр Сергійович, працюючи над романом “Євгеній Онєгін”, любувався чудесною дівчиною, що оживає під його пером. Він з любов’ю описує її зовнішність, силу почуттів, “милу простоту”. На багатьох сторінках мимоволі зізнається: “Я так люблю Тетяну милу мою”, “Тетяна, мила Тетяна! З тобою тепер я сльози ллю…” Часто говорять про “тургеневских дівчин”. Ці образи будуть вічно тривожити уява своєю жіночністю, чистотою, щирістю й силою характеру. Але мені здається, що “пушкінські дівчини” не менш цікаві й привабливі. Махаючи Троекурова з “Дубровского”, Маша Миронова з “Капітанської дочки”, Марья Гаврилівна з “Заметілі”… Видимо, Марія - улюблене жіноче ім’я поета. Адже й свою старшу дочку він назвав Машею. Але сама “знаменита” із всіх героїнь Пушкіна - Тетяна Ларіна. Письменник багато разів підкреслює, що Тетяна любила природу, зиму, катання на санках. Природа, стародавні звичаї, дотримувані в сім’ї, і створили “росіянку душу” Тетяни. Тетяна багато в чому схожа на інших дівчин. Так само “вірила преданьям простонародної старовини, і снам, і картковим гаданьям”, її “тривожили прикмети”. Але було з дитинства багато такого, що відрізняло її від інших, вона не Але ляльки навіть у ці роки Тетяна в руки не брала; Про звістки міста, про моди Бесіди з нею не вела. З дитинства вона відрізнялася мрійністю, жила особою внутрішнім життям. Автор підкреслює, що дівчинка була позбавлена кокетства й удавання - якостей, які йому не подобалися в жінках. Багато рядків присвячено ролі книг, які були для Тани головним миром, сформували її кращі почуття. Так Пушкін підводить нас до розуміння того, те Тетяна - натура поетична, висока, одухотворена, хіба поетові може така не подобатися? В одній з повістей він пише, що повітові панянки просто принадність. Вони виховані на чистому повітрі, у тіні яблунь, знання світла черпають із книг. Самота, воля й читання рано в них розвивають почуття й страсті, які невідомі неуважним красуням. Істотне достоїнство тихнув дівчин - їхня самобутність. Сказано начебто про Тетяну. По душі авторові й відкритість, прямота його героїні. Хоча Дівиці першої визнаватися в любові завжди вважалося непристойним, Тетяну важко засуджувати за це. Поет запитує: За що ж виновнее Тетяна? За те ль, що в милій простоті Вона не відає обману И вірить вибраній мрії? Не може читач не помітити й сталість характеру Тетяни. Воно властивийо їй з раннього дівоцтва. Але й коли вона стає знатною дамою, то зі смутком і розчуленням згадує Колишнє сільське життя. І любов до Євгенія як і раніше зберігає в душі. Не можна не відзначити ще одну характеристику, що розкриває відношення поета до його “милого ідеалу”: Вона була некваплива, Не холодна, не балакуча, Без погляду нахабного для всіх, Без домагань на успіх, Без цих маленьких кривлянь, Без наслідувальних витівок… Пушкіна “щирий був геній” у науці “страсті ніжної”, добре знав жіночу натуру. Але в його добутках вимальовується той збірний портрет дівчини, який він віддає перевагу. Головні її риси - шляхетність і вірність подружньому боргу. Махаючи Троекурова, що принесла любов у жертву святості шлюбу. Марья Гаврилівна, що відмовляє всім шанувальникам, тому що випадок повінчав її з невідомим офіцером. Махаючи Миронова, не отрекшаяся від свого нареченого й що зуміла потрапити заради нього до самої цариці. Нарешті, Тетяна, що із твердістю говорить: Але я іншому віддана: Я буду століття йому вірна. Проходять епохи, міняються моди, захоплення, суспільні умови й закони, але завжди будуть у честі ті щиросердечні якості, які роблять Тетяну Ларіну й інших “пушкінських дівчин” милими: чистота, шляхетність, вірність
Збережи - » ТЕТЯНА - “МИЛИЙ ІДЕАЛ” ПУШКІНА (по романі “Євгеній Онєгін”) . З'явився готовий твір.