Сентименталізм - одне із самих значних літературних напрямків хvъъ столітті в Росії, ярчайшим представником якого став Н. М. Карамзин. Письменники - сентименталісти виявляли цікавість до зображення звичайних людей і звичайних людських почуттів. На відміну від классицистов, розуму вони віддавали перевагу почуттю, відверненим цивільним доблестям - глибину простого людського серця, таємниці душі. Росіяни повести, головним змістом яких було оповідання автора про що-небудь, а найбільшою цінністю - чутливість, з’явилася й до Карамзина, але саме «Бідній Лізі» стояло стати кращим добутком сентименталізму, а її героям і ідеям міцно вийти не тільки в літературу, але й у саму культуру й побут людей. По вираженню самого Карамзина, повість «Бідна Ліза» «казка досить не мудра». Сюжет повести простий. Це історія любові бідної селянської дівчини Лізи й богатого молодого дворянина Эраста. Эраст - світських парубків « з неабияким розумом і добрим серцем, добрим від природи, але слабким і погожим». Громадське життя й світські задоволення йому набридли. Він постійно нудьгував і «нарікав на долю свою». Эраст «читывал романи ідилії» і мріяв про той щасливий час, коли люди, не обтяжені умовностями й правилами цивілізаціями, жили безтурботно на лоні природи. Думаючи тільки про своє задоволення, він «шукав його в забавах». З появою в його житті любові все міняється. Закохується Эраст у чисту «дочку природи» селянку Лізу. Цнотлива, наївна, радісно довірлива до людей, Ліза представляється прекрасною пастушкою. Начитавшись романів, у яких «всі люди безтурботно гуляли по променях, купалися в чистих джерелах, цілувалися, як горлиці, відпочивали під трояндами й миртами», він вирішив, що «знайшов у Лізі те, що серце його давно шукало». Ліза, хоча й «дочка багатого селянина», усього лише селянка, що змушена сама заробляти собі на життя; «… не щадячи своєї ніжної молодості, не щадячи рідкої краси своєї, трудилася день і ніч - ткала полотна, в’язала панчохи, весною рвала квіти, а влітку брала ягоди й продавала їх у Москві». Чуттєвість - вища цінність сентименталізму штовхає героїв в объятья друг до друга, дає їм мить щастя. Картина чистий перший закоханості намальована в повісті дуже зворушливо. «Тепер думаю, говорить Ліза Эрасту, що без тебе життя не життя, а смуток і нудьга. Без очей твоїх темний світлий місяць; без твого голосу нудний соловей співаючий…» Эраст теж захоплюється своєю « пастушкою». «Всі блискучі забави великого світла представлялися йому незначними в порівнянні з тими задоволеннями, якими жагуча дружба безневинної душі харчували серце його». Але коли Ліза віддається йому, пересичений парубок починає байдужіти у своїх почуттях до неї. Дарма Ліза сподівається повернути втрачене щастя. Эраст відправляється у військовий похід, програє в карти весь свій стан і зрештою жениться на багатій удові. А обманута в кращих надіях і почуттях Ліза забуває душу свою» кидається в ставок біля Симонова монастиря. Эраст теж покараний за своє рішення залишити Лізу: він буде вічно корити себе за її смерть. «Він не міг утішитися й почитав себе убийцею». Їхня зустріч, «примирення» можлива лише на небесах. Повістю «Багата Ліза», по суті, відкривається в російській літературі тема «маленької людини», хоча соціальний аспект у відношенні Лізи й Эраста трохи приглушений. Звичайно, пропасти між багатим дворянином і бідною поселянкою дуже велика, але Ліза в усі права захищені 2001-2005 повести найменше схожа на селянку, скоріше на милу світську панянку, виховану на сентиментальних романів. Тема «Бідної Лізи» з’являється в багатьох добутки А. С. Пушкіна. Коли він писав «Панянку селянку» те зовсім виразно орієнтувався на « Бідну Лізу», перетворивши «сумне минуле» в «роман» із щасливим кінцем. В «Станційному доглядачі» Дуню спокушає й відвозить гусар, і її батько, не витримавши горя, співається й умирає. В « Піковій дамі» проглядається подальше життя карамзинской Лізи, доля, що очікувала б Лізу, якби вона не покінчила життя самогубством. Ліза живе й у романі «Неділя» Л. Т. Толстого. Спокушена Нехлюдовым Катюша Маслова вирішує кинутися під поїзд. Хоча вона залишається жит, але життя її повне бруду й принижень. Образ героїні Карамзина Існував і в добутках інших письменників. Саме в цій повісті зароджується визнаний в усьому світі витончений психологізм російської художньої прози