Тема волі і її відбиття в одному з добутків російської літератури Максим Горький увійшов у російську літературу як письменник, на власному досвіді познавший життя з похмурих і непривабливих сторін. Він у свої двадцять років побачив мир у такій розмаїтості, що здається неймовірної його світла віра в людину, у його щиросердечну шляхетність, у його силу можливості. Молодому письменникові було властиве прагнення до ідеалу. Він гостро почував зростаюче в суспільстві невдоволення укладом життя. Ранні добутки М. Горького овіяні романтизмом. У них письменник з’являється перед нами як романтик

Він виступає один на один з миром, підходить до дійсності з позиції свого ідеалу. Романтичний мир героїв протистоїть реальному. Велике значення грає пейзаж. Він відбиває щиросердечний стан героїв: ”…

імла осінньої ночі, щооточувала нас, здригалася й, лякливо відсуваючись, відкривала на мить ліворуч - безмежний степ, праворуч - нескінченне море…”. Ми бачимо, що духовний мир героїв перебуває в конфлікті з реальністю. Один з головних героїв оповідання Макар уважає, що “людина раб - як тільки народився”. Спробуємо довести це або спростувати

Герої Горького - обдаровані вольнолюбивцы. Не приховуючи темних сторін життя своїх героїв, автор опоетизував багатьох з них. Це сильні духом, гарні й горді люди, у яких “сонце в крові”. Лойко Зобар - молодий циганів

Для нього вищою цінністю є воля, відвертість і доброта: ”Він любив тільки коней і нічого більше, і те недовго - поїздить, та й продасть, а гроші, хто хоче, той і візьми. У нього не було заповітного - потрібно тобі його серце, він сам би вирвав його із грудей, так тобі й віддав, тільки б тобі від того добре було”. Радда настільки горда, що її не може зломити любов до Лойко: ” Ніколи я нікого не любила, Лойко, а тебе люблю. А ще я люблю волю!

Волю-Те, Лойко, я люблю більше, ніж тебе”. Для цих героїв характерний пафос волі. Нерозв’язне протиріччя між Раддой і Лойко - любов’ю й гордістю, на думку Макара Чудры, може розв’язатися тільки смертю. І самі герої відмовляються від любові, щастя й воліють загинути в ім’я волі й абсолютної волі

Макар Чудра, перебуваючи в центрі оповідання, одержує можливість самореалізації. Він уважає, що гордість і любов несумісні. Любов змушує упокоритися й скоритися коханій людині. Макар, говорячи про людину, з його погляду, невільному, скаже: “ Ведена йому воля?

Широчінь степова зрозуміла? Говір морської хвилі веселить йому серце? Він раб - як тільки народився, і всі отут!” На його думку, людина, породжена рабом, не здатний зробити подвиг. Ця думка перегукується із заявою Ужу з “Пісні про Сокола”.

Він сказав: “Породжений плазувати - літати не може”. Але з іншого боку, ми бачимо, що Макар захоплюється Лойко й Раддой. Він думає, що саме так повинен сприймати життя теперішня людина, гідна наслідування, і що тільки в такій життєвій позиції можна зберегти власну волю. Читаючи оповідання, ми бачимо зацікавленість автора

Він, оповідаючи нам про Радде й Лойко Зобаре, намагався досліджувати їх слабкі й сильні сторони. І авторське відношення до них - замилування їхньою красою й силою. Кінець оповідання, де письменник бачить, як “ кружлялися в тьмі ночі плавно й безмовно, і ніяк не міг красень Лойко порівняти з гордої Раддой”, проявляє його позицію. У цьому оповіданні Горький на прикладі Лойко Зобара й Радды доводить, що людина не раб. Вони гинуть, відмовляючись від любові, щастя. Радда й Лойко жертвують своїм життям заради волі

Саме цю думку Горький виразив вустами Макара Чудры, що свою історію про Лойко й Радде випереджає наступними словами: “Ну, сокіл, хочеш скажу одне минуле? А ти її запам’ятай і, як запам’ятаєш, століття свій будеш вільним птахом”. Гіркий прагне своїм добутком схвилювати й надихнути читача, щоб він, як і його герої, відчув себе “вільним птахом”. Гордість робить раба вільним, слабкого - сильним

Герої оповідання “Макар Чудра” Лойко й Радда віддають перевагу смерть невільного життя, тому що самі гордо й вільні. В оповіданні Горький виступило з гімном прекрасній і сильній людині. Він висунув нове мірило цінності копіювання заборонене © 2005 чоловік: його волю до боротьби, активність, здатність перешикувати життя