Сам автор називає свій твір то «словом», то «піснею», то «повістю». Певною мірою твір наближений до народних дум. У літературі раннього Середньовіччя цей твір не має жанрових аналогів. Присутність елементів прози і лірики привела сучасних дослідників до висновку, що цей твір можна вважати поемою, про що свідчать зображення важливих історичних подій, сильних, яскравих людських характерів, а також наявність ліричних відступів.

Тема твору - невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців і поразка. Ідея - заклик до єднання для оборони Руської землі.

Ім’я автора «Слова» невідоме. Припускають, що де міг бути боярин - учасник походу. Є також думка, що автор «Слова» - брат Ярославни, Володимир. Проте це тільки припущення, і загадка чекає на своїх дослідників. Але, беззаперечно, це була людина з широким історичним світоглядом, добре розбиралась у складних політичних питаннях свого часу. Автор-патріот зумів піднятися над вузькістю інтересів свого князівства до висоти загальнонародних інтересів. Він добре знав літературу й усну народну творчість, поєднував у собі майстерність оповідача й ерудицію книжної людини, талант поета і виднокруг політичного діяча. У м. Трубчевську відкрито пам’ятник автору «Слова про похід Ігорів».

Порада: для того, щоб добре запам’ятати зміст твору, слід скласти його план відповідно до послідовності дій.

«Слово», створене в далеку давнину, вражає багатством образів, серед яких, без сумніву, головним є образ Руської землі.

Поняття «Руська земля» вжито у «Слові» 20 разів. Смисловий контекст його вживання у творі свідчить про те, що автор мав на увазі не тільки південну Русь, а й усю сукупність південнослов’янських земель, територію давньоруської народності, весь державний простір Київської Русі. Ми бачимо великі й малі річки, що течуть неосяжними руськими просторами (Волга, Дунай, Дінець, Дніпро, Сула, Рось, Немига, Стугна), перед нами постають численні руські міста, серед яких особливо виділяється Київ як єдиний центр Руської землі, навколо якого повинні бути об’єднані всі руські сили для боротьби з підступними і жорстокими половцями.

Велику роль у розкритті образу Руської землі відіграють описи природи. У «Слові» немає статичного пейзажу: він мінливий, часто наділений рисами живої істоти, що сумує і радіє разом із головним героєм твору, допомагає йому: Дінець розмовляє з Ігорем, гойдає князя на хвилях, одягає млою, стереже гоголем на воді. Отже, Руська земля - основний художній образ «Слова», у якому охоплено і представлено, по суті, усю велику Русь як єдине ціле в просторі й часі.

Образи воїнів, Ігоря, Святослава Київського та інших князів. У давньоруській поемі немає детально розроблених характерів героїв, докладного опису їх зовнішності та навколишнього оточення, історії їх життя.

У «Слові» відводиться велике місце зображенню вчинків Ігоря і Всеволода - головних персонажів твору. Автор явно симпатизує своїм героям, бачить у них сміливих воїнів, здатних постояти за рідну землю.

Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духу». Жадоба «напитися шоломом з Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування - затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, уважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. Описуючи першу перемогу Ігоря над половцями, автор у підкреслено гіперболічних рисах показує її результати: руські воїни захопили стільки здобичі, що дорогими тканинами та одягом мостили болота. А Ігор із цієї здобичі взяв для себе тільки бойові знаки ворога. Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Коли Ігор потерпів поразку, печалиться вся природа, уся Руська земля. Розповідаючи про втечу й повернення Ігоря з полону, автор особливо виразно виявляє своє співчуття до нього. У творі контрастно стикаються дві антагоністичні сили, що виявляються в різних образах: Ігор - це «світ світлий», а Кончак - «чорний ворон». Напередодні битви чорні хмари з моря йдуть, хочуть закрити чотири сонця, як образно називає автор князів - учасників походу Високе благородство Ігор виявляє під час вирішальної битви, коли він у розпалі бою повертає полки на допомогу брату Всеволоду, що теж виступає лицарем подібним до билинного богатиря Його воїни-куряни під трубами сповиті під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані. У битві вони шукають собі честі, а князю - слави!

І все ж у зображенні Ігоря і Всеволода виявляється двоїстість. Співчуваючи їм, пишаючись їхньою мужністю, сумуючи з приводу невдач, автор водночас засуджує егоїстичну, вузько місцеву політику цих князів, міжусобиці, що підточували міць Руської землі: «І сказав брат брату: «Се моє, і те - теж моє». Це й призвело Ігоря до поразки, до того, що він пересів «із сідла золотого у сідло невольниче». Гірка поразка Ігоря - це розплата за його егоїзм і самовпевненість.

Порада: для глибшого розуміння будь-якого художнього образу варто опанувати роботу з цитатами. Для цього, прочитавши твір, слід визначити основні риси літературного героя і підібрати з тексту відповідні цитати (можлива й «зворотна» форма роботи: виписати найбільш яскраві цитати й визначити, які риси характеру героя вони розкривають). На основі цього спробуйте створити зв’язну розповідь про героя. Цей вид роботи дозволить добре запам’ятати героя, зрозуміти його особливості, місце в системі інших образів твору, умотивувати власне ставлення до нього. Доцільно опрацювати образ князя Ігоря за цитатами. Тепер спробуйте самостійно скласти розповідь про цього героя.