ТЕМА ПОЕТА Й ПОЕЗІЇ У ТВОРЧОСТІ А. С. ПУШКІНА, М. Ю. ЛЕРМОНТОВА И Н. А. НЕКРАСОВА. XIX століття принесло в російську літературу прекрасних поетів, таких як А. С. Пушкін, М. Ю. Лермонтов, Н. А. Некрасов і багатьох інших. Вірша цих творців вносять у нудне, одноманітне життя промінь світла й багато радості, вони допомагають розібратися в дуже складних проблемах дійсності. У своїй неосяжній творчості ці поети зачіпали багато тим, але особливо потрібно виділити проблему поета й поезії

Я хочу почати свій твір із творчості А. С. Пушкіна, тому що він, один з перших, з’явився основоположником багатої російської літератури. Пушкіна завжди багато думав про роль поета в поезії, про призначення слова в літературі, він присвячував цій темі безліч своїх ліричних добутків. Найбільш яскравий вірш “Пророк”, де Пушкін проголошує божественну суть мистецтва, пророче призначення творця. У ньому розповідається про перетворення людини й пророка, говориться, що поет наділений силоміць пророцтва й всі його вчинки виходять від Бога. Ще один вірш, що став заповітом поета, це “Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…

” У ньому автор підбиває підсумок творчості й уважає своєю заслугою те, що в “жорстоке століття” восславил волю, тобто боровся проти кріпосного права й самодержавства за звільнення народу. У Цьому поетичному шедеврі Олександр Сергійович почуває перевагу над іншими, вона сам береться спорудити собі пам’ятник, і в цьому зовсім прав, тому що, перечитуючи його вірші, ми попадаємо в дивну казку слів, які демонструють майстерність Пушкіна, вона заклав основи російської літератури, визначивши їй жанрово-ідейна своєрідність на багато років уперед. Творчість великого поета продовжив М. Ю. Лермонтов. У всіх його віршах відчувається важке взаєморозуміння суспільства й творця. Михайло Юрійович дуже переживав про майбутнє своєї сучасності, що не хотіла приймати його таким, який він є

Лермонтов засуджував людей і обвинувачував їх у смерті А. С. Пушкіна. Цей конфлікт дуже яскраво відбився у вірші “смерть поета”, написаному незабаром після загибелі Олександра Сергійовича. Повстав він проти думок світла Один, як колись… і вбитий! Михайло Юрійович говорить про те, що люди не цінували свого життєвого вчителя й анітрошки не прислухалися до нього, але Лермонтов вірить і знає, що є “Божий суд”, на якому всім їм доведеться розплачуватися

В іншому вірші, названому “Пророк”, Лермонтов вторить Пушкіну, проголошуючи божественну силу поета: “З тих пор, як вічний судія мені дав всевиденье пророка…” М. Ю. Лермонтов говорить, що творець це ангел, присланий до нас від Бога, щоб творити добро й направляти людство на щирий шлях, але автор також підкреслює, що люди зовсім не хочуть слухати його голос. Дурень, хотів запевнити нас, Що Бог говорить його вустами!..

И тільки природа розуміє поета: … І зірки слухають мене, Променями радісно граючи. Лермонтовский герой повністю copyright