Ідейна й художня своєрідність добутків того або іншого автора визначається в першу чергу його творчою концепцією. У лірику творча концепція формується у віршах, присвячених темі поета й поезії. У них установлюються основні принципи творчості, погляди на призначення поета. Питання про роль поета в суспільстві, про його вплив на навколишній світ був уперше всерйоз порушений поетами XIX століття

З ім’ям А. С. Пушкіна зв’язаний початок уживання слова “поет” як назва професії, покликання. Така творча концепція була прийнята поетами початку XX століття. Трактування теми поета й поезії Блоком у певні періоди його творчості подібні з пушкінським трактуванням цієї теми. Незважаючи на те що темі поета й поезії присвячений не так вуж багато віршів, всі вони надзвичайно значимі для розуміння всього творчості А. А. Блоку

Як уже було сказано, трактування теми творчості Блоком носила певні риси пушкінського сприйняття цієї теми. Ідея волі поета, його незалежності від суспільної думки, переваги над юрбою проходить через всі ранні вірші на тему творчості. Для Блоку поет вище будь-якого представника юрби вже тому, що він поет, і зовсім неважливо, який він у житті. Мотив невідповідності зовнішнього й внутрішнього вигляду поета також перейшов у лірику Блоку із творчості А. С. Пушкіна. Для підтвердження цього досить зрівняти вірш Блоку “Поети” і пушкінський вірш “Поет”, написане в 1827 році

Поет Пушкіна: У турботах суєтного світла …легкодухо занурений; Мовчить його свята ліра, Душа вселяє хладный сон, Бути може, всіх ничтожней він… Це визначення повною мірою підходить і поетам, які живуть там, де “за містом виріс пустельний квартал на ґрунті болотної й рідкої”. Вони навіть набагато ничтожней, чим поет Пушкіна, але саме Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 цим остаточно затверджується ідея вірша “Поет”. Блок як би доповнює Пушкіна, він затверджує, що навіть настільки занепалий поет, як той, що “свій день присвячував вину й старанним роботам”, вище й чистіше духовно, чим “милий читач” і “критик сліпий”, що “задоволений собою й дружиною”. Тому поет не повинен прислухатися до думки юрби, юрба протистоїть поетові, вона не розуміє його, тому що їй доступні “і коси, і хмаринки, і століття золотий”.

Крім того, іноді юрба просто намагається знищити поета: Там - він на ешафоті чорному Складає голову свою; Тут - ім’ям таврують ганебним Його вірші… Внаслідок такого протиборства поета і юрби визначаються й основні завдання поета, ціль його творчості. Вона за-