Тема народу в казках М. Е. Салтыкова-Щедріна

Його казки-та ж сатира, і сатира їдка, тенденційна, більш-менш спрямована проти суспільного й політичного нашого пристрою. З доповіді царського цензора. Десь я віднімав і запам’ятав думку, що, коли в мистецтві виходить на перший план політичний зміст добутку, коли звертають увагу насамперед на ідейність, відповідність певної ідеології, забуваючи про художність, мистецтво й література починають вироджуватися. Чи не тому сьогодні з небажанням читаємо ми “Що робити?” Н. Г.Чернишевського, добутку В. В.Маяковського, і вуж зовсім ніхто з молодих не знає “ідейні” романи 20-30 років, скажемо, “Цемент”, “Соть” і решти

Мені здається, що перебільшення ролі літератури як трибуни й арени політичної боротьби ушкодило й Салтыкову-Щедріну. Адже письменник був переконаний, що “література й пропаганда те саме”. Салтиков-Щедрін продовжувач російської сатири Д. И.Фонвізіна, А. Н. Радищева, А. С.Грибоєдова, Н. В.Гоголя й інших. Але підсилив цей художній засіб, додавши йому характер політичної зброї

Від цього його книги були гострими й злободенними. Однак сьогодні вони, мабуть, менш популярні, чим твору Гоголя. Чи не тому, що в них менше художності? І все-таки важко представити нашу класичну літературу без Салтыкова-Щедріна. Це багато в чому зовсім своебразный письменник

“Діагност наших суспільних зол і недуг”так озивалися про нього сучасники. Життя він знав не із книг. Молодим засланий у В’ятку за свої ранні добутки, зобов’язаний служити, Михайло Євграфович досконально вивчив чиновництво, несправедливість порядків, життя різних шарів суспільства. Будучи віце-губернатором, переконався, що Російська держава насамперед піклується про дворян, а не про народ, до якого сам перейнявся повагою. Життя дворянської сім’ї письменник прекрасно зобразило в “Панах Головлевых”, начальників і чиновників в “Історії одного міста” і багатьох інших добутках

Але мені здається, що вершин виразності він досяг у своїх невеликих казках “для дітей неабиякого віку”. Ці казки, як правильно відзначали цензори,сама теперішня сатира. У казках Щедріна безліч типів панів: поміщиків, чиновників, купців і інших. Письменник зображує їх часто зовсім безпомічними, дурними, зарозумілими

От “Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив”. З їдкою іронією Салтыков пише: ” Служили генерали… у якійсь реєстратурі…

отже, нічого не розуміли. Навіть слів ніяких не знали, крім “Прийміть запевнення в доконаній моїй повазі й відданості”. А коли виявилися на незаселеному острові, то думають, чи не написати доповідь, тому що все життя жили по инструкцииям”. Зрозуміло, ці генерали усі права захищені 2001-2005 нічого не вміли робити, тільки жити за чужий рахунок, думаючи, що булки ростуть на деревах

Вони ледь не вмерли від голоду на острові, де удосталь плоди й дичина. Але зате ці добродії знають головний засіб безбідно жити: знайти мужика! Не лихо, що острів ненаселений: раз є добродії, те повинен бути й мужик! Він “скрізь є, варто тільки пошукати його! Напевно, він де-небудь сховався, від роботи отлынивает!”,міркують вони. Сильніше не можна піддягти, протиставити: все життя занимавшиеся нісенітницею й неробством, генерали завжди вважають мужика роботягу ледарем

Ах, як багато таких “генералів” у нашім житті, які теж уважають, що вони повинні мати квартири, машини, спецпайки, спецлечебницы та інше та інше, а “ледарі” зобов’язані працювати. Якби й цих на незаселений острів!.. Мужик показаний молодцем: все вміє, все може, навіть суп у пригорщі зварити. Але його не щадить сатирик. Генерали змушують цього здоровенного мужичину вити для самого себе мотузку, щоб не втік

И той покірно виконує наказ. У літературі це називається перебільшенням, але як воно вірно! Хіба не на тих же селянах трималася влада панів, коли одні мужики стежили за іншими й утихомирювали їх? Якщо генерали виявилися на острові без прислуги не зі своєї волі, то дикий поміщик, герой однойменної казки, увесь час мріяв позбутися від нестерпних мужиків, від яких іде дурний, холопий дух. Та й взагалі він, стовповий дворянин Урус-Кучум-Кильдибаев (іронічний натяк на те, що над російським народом сиділи те нащадки татар, то німців), біла кістка, не може терпіти мужичні. Селянам теж не подобається їхнє життя: “куди не глянуть всі не можна, так не дозволено, так не ваше!

Скотинка на водопій вийде поміщик кричить: ” Моя вода!”курка за околицю выбредет поміщик кричить: “Моя земля!”. Нарешті, мужицький мир раптом зник. І залишився поміщик один-одинешенек.

И, звичайно, здичавів. “Весь він… обростив волоссями… а нігті в нього зробилися як залізні”. Натяк зовсім ясний: працею селян живуть барі

И тому в них усього досить: і селян, і хліба, і худоби, і землі, а в селян усього мало. Казки письменника повні нарікань, що народ занадто терплячий, забитий і темний. Він натякає, що сили, що коштують над народом, жорстокі, але не такі вуж страшні. Богатир з однойменної казки, якому народ поклонявся целую тисячу років, зрештою виявився гнилим, у нього “гадюки тулуб до самої шиї від’їли”.

Так, цей образ наводить мене на смутні думки про наше життя. У казці “Ведмідь на воєводстві” зображений Ведмідь, що своїми нескінченними погромами вивів мужиків з терпіння, і вони посадили його на рогатину, “здерли шкіру”. Є й казки, де селяни шукають правду

Не все у творчості Щедріна цікаво нам сьогодні. Але як і раніше доріг нам письменник своєю любов’ю до народу, чесністю, бажанням зробити життя краще, вірністю ідеалам. І багато хто його образи як би ожили, стали близькими, зрозумілими мені й моїм ровесникам. Адже хіба не звучать і нині гіркою правдою слова з казки “Дурень” про героя її, що “зовсім він не дурень, а тільки підлих думок у нього немає від цього він і до життя пристосуватися не може”?

Збережи - » Тема народу в казках М. Е. Салтыкова-Щедріна . З'явився готовий твір.

Тема народу в казках М. Е. Салтыкова-Щедріна





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.