ТЕМА ДРУЖБИ В ЛІРИКУ ПУШКІНА Почуття дружби в Пушкіна - це величезна цінність, який рівновеликі лише любов, творчість і внутрішня воля. Тема дружби проходить через всю творчість Пушкіна, починаючи з ліцейського періоду й закінчуючи останнім роком життя. У ліцейський період, що є в основному наслідувальним, дружба їм осмислюється у світлі «легкої поезії» Хлопці, що у російській літературі спочатку було почасти культивоване Батюшковым. У своїй наслідувальній ліриці Пушкін сприймає цей стиль Батюшкова й Хлопці, і пафос дружньої лірики ліцейського періоду складається в складанні якоїсь опозиції классицистическим цінностям. Розум, бог з тобою…

Під стогін учених дурнів… Без них ми пити вміємо. («До студентів») Лірика Пушкіна цього періоду насичена анакреонтической тематикою, що складається в оспівуванні епікурейських цінностей

У вірші «До студентів» поетизується весела гулянка, виспівується вино й радості дружнього безтурботного спілкування: Друзі, дозвільної нас шинок Все тихо, усе в спокої Скоріше скатертина й келих Сюди вино златое! Опозицію класицизму в дружній ліриці ліцейського періоду становлять і сентименталистские цінності, серед яких важливе місце займає дружба «З Ниферой, з портиком, і із книгою, і з келихом» («До Каверіна», 1817 р.). У цьому посланні, як і у всіх інших посланнях ліцейського періоду, Пушкін призиває всіх своїх друзів залишити хвилювання й турботи світла й приєднатися до інтимного кола друзів, об’єднаних під закликом: «Блаженний, хто веселиться в косовицю, без клопоту…» Спокій, безтурботні веселощі, шумний бенкет друзів,- от що становить, на думку поета, людське щастя. Як і поети-сентименталісти, Пушкіна ставить почуття дружби вище суспільних і державних благ: И стануть самі царі Заздрити студентам. Саме коштовне в дружбі Пушкін бачить у сердечності й щирості друзів: Він друг без етикету

Не вимагає привіту Лукавої суєти. Почуття серцевої прихильності до своїх друзів Пушкін пронесе через все своє життя, воно присутнє навіть у цивільній ліриці петербурзького періоду. Поетам-Декабристам дружба бачився як сполучник людей, одержимою однією ідеєю. Пушкіна у своїй цивільній ліриці не приемлет такий классицистический погляд, і почуття дружби в його віршах у цей період виглядає інакше, чим у декабристів. Висока мета не повинна виключити насолоду дружнім спілкуванням, навіть навпаки, дружба стає allsoch.

ru 2001-2005 опорою й підтримкою в цивільному служінні боргу й Батьківщині. З’єднання інтимного почуття дружби, так само як і любові, з високими цивільними почуттями відбито у вірші «До Чаадаєва». Поет призиває адресата до високої мети не тільки як політичного однодумця, але як друга, що підкреслено звертаннями типу: «мого друга», «товариша, вір…

» У цей же період Пушкін починає розробляти у своїх віршах тему волі, і дружба стає як би «третім компонентом»у ряді «любов і таємна воля». У вірші «Послання до кн. Горчакову» «младых джиґунів щаслива сім’я, де розум кипить, де в думках вільний я», дружнє спілкування стають як би ґрунтом цієї волі. Але друзі не вічні, дружні бенкети відбуваються усе рідше й рідше, наступає розчарування й у цивільних ідеях, і Пушкін їде в південне посилання, де виявляється цілком охоплений романтичними настроями. Дружня лірика в цей період творчості поета дуже своєрідна, романтик ніколи не шукає щастя в друзях, він пориває зі своїм минулим. Всю досить нечисленну дружню лірику цього періоду чітко характеризує вірш «Дружба».

Мотив цього вірша потім підхопить Лермонтов, і це стане лейтмотивом його лірики. У Пушкіна тепер друзями стають море й гори, але з ними поет не може бути на рівних, хоча й говорить про шум моря, прощаючись із ним, що він: як друга ремство тужливий, як заклик його в прощальну годину. Уже саме по собі вірш «До моря» є прощальним. Південні романтичні начерки поета переміняються философичностью лірики й внутрішнє самоспоглядання. Бура, що бушувала в душі романтика, затихла, поступившись місцем гармонії й спокою

Але спадщина романтичного періоду - воля - не залишає поета. Тема внутрішньої волі вибору кожної людини звучить і в дружній ліриці поета. Дружні почуття не залежать від політики, у них ми вільні

У вірші «19 жовтня 1827 р.», написаному на річницю відкриття ліцею, Пушкін говорить про те, що він як і раніше пам’ятає про всіх своїх друзів, де б вони не були. Для нього вони всі рівні, і ті, хто на «царській службі», і ті, хто в «похмурих прірвах землі». «Я гімни колишні співаю», - зізнається поет у вірші «Арион».

Пушкін залишається як і раніше вірний своїм друзям-декабристам і підтримує їх у важкий для них година своїм знаменитим посланням у Сибір «У глибині сибірських руд…». Друзі мої, прекрасний наш сполучник! Він, як душу, нероздільний і вічний. Але в цьому вірші, що відкриває цикл, написаний до ліцейської річниці, уже чітко проглядається тема самітності

Поетові невимовно боляче й смутно тому, що з ним зараз немає його друзів: Сумний я, із мною Друга ні, З ким довгу запив би я розлуку. Ці настрої усе більше заволодівають Пушкіним, і кожне наступне «19 жовтня» пофарбовано в більше похмурі тони. Уражений смертю Дельвига, Пушкін пише: «И думає, черга за мною…» Вірш «Чим частіше святкує ліцей…» теж наповнено смутком

Отже, наприкінці життя, переживши «бур порив заколотний», Пушкін знову вертається до ліцейської теми, але тепер вона звучить по-іншому. Вірна думка критика про те, що «ліцей ставав у свідомості Пушкіна ідеальним царством дружби, а ліцейські друзі - ідеальною аудиторією його поезії», хоронителями культу дружби, тему якої Пушкін проніс майже через всю свою творчість