Мудреці в стародавності говорили, що красуня - це меч, що підрубує життя. Обсипають квіти серця, і до вечора залишаються тільки сухі галузі. Нерозважливо загинути ранньою смертю в безодні любові, але, вірно, ніколи не переведуться такі безумці!

Один раз двоє юнаків посперечалися в ріки про те, чого вони найбільше хочуть у житті, один сказав, що найбільше він бажає, щоб волога його любові ніколи не просихала, а текла, як повноводна ріка

Іншої ж заперечив, що хотів би вийти туди, де зовсім не було б жінок, а в тиші й спокої стежив за хвилюваннями життя. Вирішили вони запитати в якої-небудь чимало, що пожила баби, хто з них прав, і знайшли самотньо живучу самітницю високо в горах у чистій хатині з покрівлею зі стебел очерету. Зачудувалася баба їхньому проханню й вирішила розповісти їм у повчання все своє життя

Я не з низького роду, стала розповідати баба, предки мої були в служінні в імператора Го-Ханадзоно, але потім рід наш занепав і захирів зовсім, я ж була привітна й особою гарна й потрапила на службу до дами знатної, близької до двору. Служила я в неї кілька років і привільно жила без більших турбот серед вишуканої розкоші. Я сама придумала невидимий шнур, щоб стягати їм волосся, вигадливий візерунок для плаття, нову зачіску. І увесь час чула про любов, усі тлумачили про неї на різні лади. Стала і я одержувати любовні послання, але віддавала їхньому вогню, тільки імена богів, написані в листах на підтвердження любовних клятв, не горіли. Багато було в мене знатних шанувальників, а серце я віддала з першого разу самураєві найнижчого звання, так уразила мене сила його почуття в першому ж листі. Не було сил протиборствувати пристрасті, ми заприсягли один одному, і не розірвати було нашого зв’язку. Але справа вийшла назовні, і мене жорстоко покарали, а милого мого стратили. І я хотіла розстатися з життям, мовчазна примара коханого переслідувала мене, але пройшло час, і все забулося, адже мені було всього тринадцять років, на мій гріх люди подивилися крізь пальці. Зі скромного бутона любові перетворилася я в яскраву квітку ямабуси на краю стромовини

У столиці багато було танцюристок, певичек, акторок - і всі вони на танцях і гулянках одержували не більше однієї срібної монетки. Дуже мені сподобалися молоденькі дівчини, що розважають гостей піснями й розмовами - майко. Я навчилася модним у той час танцям і стала теперішньою танцівницею, навіть з’являлася зрідка на бенкетах, але завжди зі строгою маменькой, так що зовсім не походила на распушенних майко. Один раз сподобалася я одній багатої, але некрасивій дамі, що лікувалася в наших краях від якоїсь там хвороби, а чоловік у цієї дами був писаний красень. Потрапивши в їхній будинок, куди мене взяли для розваги нудьгуючої дами, я швидко зійшлася з її красенем чоловіком і сильно полюбила його, а потім вуж не могла з ним розстатися. Але справа знову вийшла назовні, і мене з ганьбою прогнали, відправили в рідне село

В одного князя зі Східних провінцій ніяк не народжувалися спадкоємці, дуже він сумував по цьому приводу й усюди шукав молоденьких наложниць, але ніяк не міг знайти собі по смаку: те дивиться селючкою, те немає приємного обходження, як це прийнято в столиці, а те не може скласти вірші й угадати правильно аромат. Був у князя старий, глухуватий, сліпуватий, зуби майже все втратив, та й чоловічий одяг носив тільки по звичці - закритий був для нього шлях любові. Але користувався він дорученням васала, і послали його в столицю за гарною наложницею. Шукав він дівчину без найменшого недоліку, схожу на стародавній портрет, що старий завжди носив із собою. Оглянув старий більше ста сімдесяти дівчин, але жодна не довелася йому по смаку. Але коли нарешті до нього привели мене з далекого села, виявилося, що я точнісінько схожа на портрет, а деякі говорили, що затьмарила я красуню на портреті. Оселили мене в розкішному палаці князя, день і ніч пестили й плекали, розважали й балували. Любувалася я квітучими вишнями надзвичайної вроди, заради мене розігрувалися цілі спектаклі. Але жила я самітницею, а князь усе засідав у державній раді. До горя моєму, виявилося, що позбавлено він чоловічої сили, п’є пігулки любові, а однаково жодного разу не проникнув за огорожу. Вирішили його васали, що все лихо в мені, у моєму невгамовному любострастии й умовили князя відіслати мене назад у рідне село. Немає нічого на світі сумніше, ніж коханий, позбавлений чоловічої сили

А отут осягла мене лихо, батько мій заборгував і розорився вчистую, довелося мені стати гетерою всього в шістнадцять років. І відразу стала я законодавицею мод, затьмарила своїми вигадками в галузі моди всім місцевих чепурух. Мені здавалося, що всі палають до мене пристрастю, усім я будувала вічка, а якщо не було нікого поблизу, кокетувала в найгіршому разі навіть із простим блазнем. Знала я різні способи, як зробити із чоловіків покірних рабів, так такі, до яких гетери поглупее ніколи не додумаються. І нерозумні чоловіки завжди думали, що я в них по вуха втрескалась і розв’язували гаманці. Бувало, почую, що є десь багатій, що й собою гарний, і весел, і грошей не жалує, то я до нього із всіх ніг, і закручу, і не відпущу, але це адже рідко буває. Але продажна гетера не може любити тільки кого хоче, а чепурунів у жовтих платтях у смужку так у солом’яних сандаліях на босу ногу в столиці завжди вистачає. Але я, змушена віддаватися чоловікам за гроші, все-таки не віддавала їм себе до кінця, тому й прослила жестокосердой, перекірливої, і гості зрештою всі покинули мене. Відвертатися від докучливих чоловіків добре, коли ти в моді, а от коли всі покинуть тебе, рада будеш кожному - і слузі, і виродкові. Сумне життя гетери!

Понизили мене в ранзі, слуги перестали мене кликати пані й гнути переді мною спину, Бувало, раніше за двадцять днів надсилали кликати мене в богатие будинку, я в день устигала три-чотири будинку об’їхати у швидкій колясці. А тепер у супроводі тільки маленької служниці тихенько пробиралася одна в юрбі. Яке було мені, розпещеної, так ще високого походження панянці, коли із мною зверталися, як з дочкою сміттяра. Яких тільки людей не зустрічала я у веселих будинках, пройдисвітів і гуляв, що останнє спускали, і залишалися без гроша, так ще в борги влазили. Багато моїх гостей розорилися на певичках і на акторках, але ж літні, солідні були люди! Початку я боліти, волосся мої зріділи, так до того ж підхопилися за вухами прищики із просяне зернятко, гості й дивитися на мене не хотіли. Господарка із мною не заговорювала, слуги стали помикать мною, а за столом сиділа я із самого краю. І ніхто не подумає попотчевать, нікому й справи немає! Мужлани мені були противні, гарні гості мене не запрошували, сум опанувала моєю душею. Продали мене в найдешевший веселий будинок, де стала я самою останньою шльондрою. Як же низько я опустилася й чого тільки не перевідала! Через тринадцять років села я в човен і, оскільки не було в мене іншого пристановища, відправилася у своє рідне село. Переодяглася я в чоловіче плаття, волосся підрізала, зробила чоловічу зачіску, підвісила збоку кинджал, навчилася говорити чоловічим голосом. У той час сільські бонзи часто брали до себе на службу хлопчиків, і от з одним таким я домовилася, що буду любити його три роки за три кана срібла. Бонза цей зовсім загруз у розпусті, і приятелі його були не краще, порушували вони всі завіти Будди, удень носили одягу священиків, уночі ж надягали плаття світських модників. Коханок своїх вони тримали в келіях, а вдень тайкома замикали в підземеллях. Знудило мені ув’язнення, схудла я зовсім, та й бонза набрид, адже пішла я на цю справу не заради любові, а заради грошей - важко мені було. Так отут ще прийшла до мене баба й назвалася старої коханої настоятеля, повідала про свою нещасну долю й про жорстокість бонзи, пригрозила помститися новій коханці. Стала я думатися-ворожити, як утекти від бонзи, і зважилася обдурити його, підклала під одяг товстий шар вати й оголосила себе вагітної. Злякався бонза й відправив мене восвояси, виділивши дещицю грошей

Pages: 1 2 3 4