Чомусь саме останнім часом добутку австрійського письменника Франца Кафки стали особливо популярними серед російських читачів - напевно на це є свої причини. Я ж з Кафкой познайомився задовго до того, як його ім’я стало майже загальним. І в цьому мені, напевно, повезло, тому що я одержав можливість розцінити його творчість як є, не оглядаючись на образ автора, створений сучасною культурою. Роман “Замок” - недописаний, як і більшість інших великих речей Кафки - уважається найбільш значимим із трьох романів письменника (два інших - “Процес” і “Америка”). Я купив цю книгу, притягнутий анотацією про “потойбічний і хиткий світ” і казковим сюжетом про людину, що намагається дійти до Замка. Очікував щось начебто похмурого фэнтези-роману - і, зрозуміло, мої надії не виправдалися. Проте, книга мене затягла; я прочитав її до останньої сторінки. Там, до свого величезного розчарування, і виявив, що текст завершується словами “Тут рукопис обривається”.

Схема сюжету відносно проста. Є село, розташована у великого Замка, де живуть хазяї села й прилягаючих земель. У цьому селі зупиняється на ніч людин по ім’ю К., що хоче дійти до Замка. Але це виявляється не найпростішим завданням: життєві забобони, бюрократичні дротики, містичні збіги лагодять героєві всілякі підступи. Як би К. не намагається боротися із цією напастю, успіхів не передбачається, і з кожним днем, проведеним у селі, бажане Замок стає тільки далі. Метання героя стають всі отчаяннее, а опір Замка - сильніше. Чим закінчиться це протистояння, нам не призначене довідатися, тому що Кафка так і не встиг довести свою справу до кінця…

Насамперед хочеться сказати про ту саму “зыбкость миру”, розрекламовану в анотації. Вона дійсно має місце бути - і це, мабуть, головна відмітна риса роману. Інших таких книг, вызвающих майже хворобливе відчуття нереальності, нестійкості й загальної “ненастоящести”, мені читати не доводило. Починаючи з перших сторінок і до самого кінця читача обволікають численні чудності й протиріччя миру, які постійно тримають у тривозі. У цьому плані “Замок” добуток виняткове, і всі похвали на його адресу є заслуженими

Другий плюс - звичайно, глибока метафоричность добутку. Можна скільки завгодно сперечатися з піною в рота про те, що хотів нам сказати автор образом Замка, що нависає над селом, і К., що фанатично прагне ввійти в нього. Можливих тлумачень безліч - релігійне, соціологічне, фрейдистское… усіх не перелічити. І кожна версія правильна по-своєму, тому що сам “Замок” просто не містить відповіді на це питання, у кращих традиціях самого себе залишаючи нас у тривожній непевності. Кожний вільний трактувати символ по-своєму й щось винести із прочитаного

Звичайно, у роману є недоліки. У першу чергу, це властиво стиль написання Кафки, монументальною, громіздкою й багатою непотрібною подробицями. Хоча, хто знає, може бути, без цього “Замок” втратив би все своє зачарування. У кожному разі, “Замок” не розташовує до захоплюючого читання запечемо, і це потрібно мати на увазі тим, хто хоче ознайомитися з добутком, визнаним одним з головних шедеврів літератури ХХ століття