Про щастя ми завжди Лише згадуємо… И. А, Бунін. «Вечір» 29 квітня 1945 року в Ніцці Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 проходив літературний вечір у середовищі російських емігрантів: святкували 75-летие И. А. Буніна. Зненацька молодою, пружною ходою піднявся він на естраду, чистим і сильним голосом прочитав вірші: Твоя праця переживе тебе, поет, Переживуть творця його створіння, Живого не втратить выраженья З тебе колись списаний портрет - И станеш ти незримий, безтілесний, Мечтою, думкою, сказкою чудесної. Твій далекий друг перед твоїм портретом Сповільнить крок, забудеться - млоїмо Якоюсь солодкою заздрістю, тоскою Про давнє життя, прожитої тобою. Оплесків не було. У залі люди плакали й ніхто своїх сліз не соромився. Бунін був для них немов сяйво збіглого світлого дня, що уже ніколи не повториться й ім’я якому - молодість, Росія. Мені дуже зрозумілі почуття тих, хто слухав тоді И. А. Буніна. Читаючи його «Темні алеї», дійсно переймаєшся «солодкою заздрістю» до людини, що так почував і любив Росію, залишався таким закоханим у життя у свої літні роки. В «Темних алеях» И. А. Бунін пише про незабутній, про те, що залишає глибокий слід у людській душі. Сам письменник мав особливу, почуттєву пам’ять, що дає любов, так само пам’ятливі і його герої. Надія з оповідання «Темні алеї» тридцять років, «скільки не проходило часу, усе одна жила», а її коханий, проживши целую життя, після довгої розлуки усвідомлює, що вона - «найдорожче, що мав у житті» і втратив. А в оповіданні «Річковий трактир» доктор міркує: «…Від усього залишаються в душі жорстокі сліди, тобто спогаду, які особливо жорстокі, болісні, якщо пригадується що-небудь щасливе». Більшість персонажів «Темних алей» живе щасливими спогадами. Герой оповідання «Пізня година» спеціально вертається в місто, де ніколи пережив «здивування щастя». А в оповіданні «Руся» подорожуючий із дружиною герой раптово згадує «дивне літо, що уже цілих двадцять років тому було…», але він з такою силою знову й знову переживає втрачену любов, що ледь не валить його сімейне життя, коли він вимовляє по-латинському незрозумілу дружині фразу: «Кохана нами, як ніяка інша улюблена не буде!» Одне із самих чудових оповідань цієї книги - «Холодна осінь». Усього пари сторінок, а перед нами проходить ціла історична епоха, історія життя героїні за 30 років (мимоволі приходить на пам’ять чеховське - «Стислість - сестра таланта»). Згадуючи те, що вона пережила за ці роки, героїня задає собі питання: «А що ж все-таки було в моєму житті?» І відповідає собі: «Тільки той холодний осінній вечір». Вона все життя зберігає в душі слова вбитого на війні нареченого: «Ти поживи, порадій на світі, потім приходь до мене…» «І я вірю, гаряче вірю: десь там він чекає мене - з тією любов’ю й молодістю, як у той вечір», - говорить героїня. Так поєднуються в цьому оповіданні два основних мотиви «Темних алей» - любов і смерть. Найбільше глибоко, тремтливо передав Бунін свої болісні роздуми про протиборство світлих і темних початків життя в оповіданнях «Натали» і «Чистий понеділок». «Натали» - характерне для бунинского розуміння любові добуток. Це оповідання про розрив люблячих один одного людей; герої його Натали Станкевич і студент Мещерский розлучені й самотні. Причина - подвійність поводження героя: він сполучає «таку болісну красу обожнювання Натали й такий тілесний захват Сонею». Обоє переживання він спочатку називає любов’ю. Обманливість і бідність чисто фізичної близькості покаже час, а через все життя Мещерский пронесе свій рідкий дарунок обожнювання коханій, піднесене почуття до неї. Оповідання обривається несподіваною смертю героїні, але, всупереч усьому, у душі залишається дивно променисте, світле почуття, поневоле погоджуєшся з героїнею, що вопрошает: «…Хіба буває нещасна любов? …Хіба сама скорботна у світі музика не дає щастя?» И. А. Бунін словами свого героя відповідає: «немає нещасної любові», любов перемагає всі, навіть смерть. Оповідання «Чистий понеділок» И. А. Бунін уважало кращим своїм оповіданням. По спогадах його дружини В. Н. Муромцевой-Буніній, в одну з безсонних ночей він написав: «Дякую Богові, що він дав мені можливість написати «Чистий понеділок». Тут витончена майстерність Буніна виявилося в створенні загадкового, суперечливого жіночого характеру. Щовечора героїня і її шанувальник проводили в кращих ресторанах Москви, відвідували шумні театральні «капусники» у Мхате, користуючись своїм багатством, молодістю, вражаючи всіх рідкою красою. А потім з’ясувалося, що в