Життя й доля Онєгіна цікаві насамперед тим, що на його прикладі видні драма людини, що намагається поступово вийти з-під контролю його суспільного середовища, що породило. Цей шлях довгий і проходить чимало часу, перш ніж осоз-нается сам факт такого протистояння. Онєгін перевершував середовище, але дуже довго не міг разотождествиться з нею, ставши не-кім дисидентом усередині системи. Він був як би супутником те-го миру, що почитав незначним. Так буває часто, коли людина, зовні розриваючи всі відносини з тим або іншим кру-гом людей або ідеєю, насправді не може перебороти силу їхнього притягання й виявляється нездатний піти в іншу систе-му координат. Відмовившись же від помилкових ідеалів світла у сво-їм серце, Євгеній Онєгін неминуче повинен був би примк-нуть до декабристів, тобто кинути виклик системі, що спотворює душі людей. Остання, зашифрована глава роману саме про це.

Поводження Онєгіна звичайно, коли він виявляється подвла-стін думці того самого світла, від якого він зник і кото-рый уважав незмірно нижче себе. Навпроти, він оригінальний у порівнянні з іншими сусідами-поміщиками в організації керування маєтком. Він замінив важку повинність - бар-щину (необхідність працювати на землі поміщика кілька днів у тиждень) легким оброком, але зробив це не просто від доброти щиросердечної, але на основі серйозних знань. Він внима-тельно читав найбільшого економіста того часу Адама Смита. Навколишні його поміщики здебільшого вооб-ще не вміли читати.