Під мотивом злочину розуміється усвідомлене спонукання, яким керувалася особа при здійсненні злочину, внутрішня рушійна сила. Це обумовлені потребами й інтересами спонукання, які викликають в особи рішучість вчинити злочин. Потреби людини - це все те, що необхідно для його нормальної життєдіяльності, але чим він тепер не володіє

Мотив, формуючись у свідомості винного, впливає на його волю, надаючи певну спрямованість злочинним діям. Перш ніж зробити певна дія, людина відчуває внутрішню потребу, що будучи їм усвідомлена, приводить до виникнення мотиву, а на його основі у свідомості людини формується й певна мета діяльності. Мотив передує виникненню наміру, рішенню досягти наміченої мети суспільно небезпечним способом, приводить до постановки мети й вибору засобів її досягнення

Істотною особливістю вольової свідомої дії людини є те, що вона відбувається як результат взаємодії не якого-небудь одного, а цілого комплексу спонукань

У формуванні мотивів більшу роль грають потреби. Не будучи потребою, мотив, проте, нерозривно пов’язаний з нею, він як опирається на потребу

Таким чином, перш ніж зробити та або інша дія, людина відчуває певну внутрішню потребу, що будучи їм усвідомлена, приводить до виникнення мотиву, а на основі останнього намечается й певна цілься

Сполучною ланкою між мотивом і діями є мета. Вона відрізняється від мотиву злочину тим, що вона визначає спрямованість дій, це подання особи про результат, до досягнення якого воно прагне, мотив же - це те, чим керувалася особа, вчиняючи злочин. Той самий мотив може породити різні мети

На здійснення крадіжки людини можуть підштовхнути різні мотиви. Але основним мотивом, що викликає рішучість зробити розкрадання, є користь. Під корисливим мотивом розуміється внутрішнє прагнення особи до незаконного збагачення, до одержання майнової вигоди при відомій відсутності яких-небудь правових підстав претендувати на одержання бажаних матеріальних вигід

Як правило, корисливий мотив складається в прагненні винного до особистої наживи. Однак корисливі спонукання не виключені й там, де злочинець прагне доставити незаконну наживу й інші особи, наприклад родичам і знайомим

Корисливий мотив і ціль звертання майна у свою користь можуть отсутствовать у свідомості особи, що участвуют, наприклад, у груповій крадіжці. Окремі співвиконавці крадіжки можуть керуватися не метою звертання викраденого майна у свою користь, а такими спонуканнями, як ложно зрозумілого міркування товариства, страх перед погрозами з боку інших учасників розкрадання, неповнолітні можуть діяти із бравади, щоб “не осоромити себе” в очах однолітків. Однак, якщо учасникові групи було свідомо відомо, що він бере участь у розкраданні, те такий суб’єкт повинен нести відповідальність на тих же підставах, що й ті особи, які переслідували свої корисливі цілі. Відсутність наміру звернути викрадене у свою користь, може бути враховано судом при призначенні покарання, як пом’якшувальна обставина

З погляду психології під метою прийнято розуміти те майбутнє, якого бажає людина і якого він прагне досягти в результаті своєї діяльності

У кримінально-правовому змісті ціль - це подання про бажаний результат, до досягнення якого прагне винний, роблячи кримінально-протиправне діяння. Таким чином, вона - лише уявне передбачення, суб’єктивна модель результату, що приховує у свідомості особи, ще до того, як воно приступиться до дій, спрямованим на неї досягнення

Сучасне законодавство визначає розкрадання, як доконане з корисливою метою протиправне безоплатне вилучення й (або) звертання чужого майна на користь винної або іншої осіб… З даного визначення можна зробити висновок про те, що корислива мета - це конкретне втілення корисливих спонукань

Якщо корислива мета є обов’язковим елементом складу, то виникає питання, до чого можна віднести інші мотиви?

По даному питанню Жижиленко А.А. відзначав, що корислива мета, це ціль особистої наживи

У свою чергу, посилаючись на цю точку зору, Никифоров Б.С. помітив, що юристові варто відволікатися в можливо меншому ступені від звичайного слововживання. А якщо в змісті корисливого мотиву й корисливої мети включати інші “нюанси й відтечи”, те ми можемо зштовхнутися з рядом утруднень, тому що всяке інше розуміння, що розходиться із загальноприйнятим, здатно тільки ввести взаблуждение.

Б.С. Никифоров відзначає, що, по-перше, утруднення полягають у тім, що одержувачем вигоди при здійсненні майнових злочинів може бути аж ніяк не сам винний. Він іноді робить злочини за мотивами, які досить важко зв’язати з повідомленнями про наживу, про конкретну вигоду

По-друге, утруднення полягають у тім, що навіть у тих випадках, коли майно надходить до самого викрадача, що так чи інакше розпоряджається їм, далеко не завжди можна затверджувати, що він викрав його з корисливою метою

Сергєєва Т.Л. у свою чергу вважає, що користь винного в розкраданні не завжди означає витяг особистої майнової користі, а має місце тоді, коли цю користь здобувають у результаті діяльності злочинця, і інші особи

На думку В.Д. Меньшагина, мотив поводження винної особи, що викрадає чуже майно, для складу злочину байдужний: чи діяв винний у своїх особистих інтересах, з метою особистого збагачення або в інтересах інших осіб, склад викрадення від цього не змінюється

Однак більшість авторів радянського періоду вважало корисливий мотив обов’язковою ознакою складу розкрадання й необґрунтовано розширювало поняття користі, включаючи в неї й бажання винного звернути майно на користь інших осіб

Хоча, дотримуючись етимологічного змісту, користь завжди проявляється в прагненні збагатитися особисто. У результаті вивчення юридичної літератури, можна зробити висновок, що серед безлічі спонукань, приведших людини до здійснення крадіжки, потрібно виділяти домінуючі мотиви, і користь серед них є не завжди. Із цього треба, що мотив для складу злочину дійсно байдужний, але для індивідуалізації відповідальності, безсумнівно, має велике значення. Визначення, що розкривають роль корисливого мотиву й корисливої мети в етимології злочинного поводження, безумовно значимі для рішення проблем попередження злочинів. Однак з їхньою допомогою важко вирішувати питання кваліфікації діянь, особливо тих, у яких користь зізнається обов’язковою ознакою складу злочину

У цьому зв’язку представляється вірним погодитися з думкою С.В. Склярова, що запропонував, щоб уникнути неточностей у законі й полегшити роботу із застосування даної норми, відмовитися від трактування корисливої мети, як обов’язкової ознаки розкрадання

Pages: 1 2

Збережи - » Суб’єктивні ознаки крадіжки . З'явився готовий твір.