Структура механізму забезпечення реалізації закону

Визначальної в розумінні зазначеного механізму є міри або використовувані державними органами або їхніми посадовими особами засобу, здатні додати доброякісному закону реально діючий характер. Як видно з наведеного визначення, існують групи мір не правового й спеціально-юридичного характеру. Співвідношення між ними залежить від цілей, переслідуваних законів і змісту регульованих відносин. Так, приміром, реалізація законів в області господарських відносин: про банки й банківську діяльність, про біржі й біржову торгівлю, про оренду, про власність і ін., – вимагає, насамперед, матеріальних, фінансових ресурсів, досить розвитий господарської заповзятливості суб’єктів, адекватної ринковим відносинам економічного й соціально-правового середовища й др.

Трохи інші умови й механізми потрібні для здійснення законів про місцеве самоврядування, про суспільні об’єднання

У той же час, дії законів, незалежно від галузевої приналежності, властиве щось загальне, закономірне. Це дозволяє не тільки сконструювати загальну модель механізму забезпечення реалізації закону, але й виявити особливості в здійсненні тих законодавчих

актів, які мають у нинішніх умовах пріоритетне значення

Хотілося б докладніше зупинитися на заходах щодо забезпечення реалізації законів, як на складової частини всього механізму. До мір неправового характеру прийнято відносити матеріально-технічне, організаційне й ідеологічне забезпечення

1.Матеріально-технічне забезпечення – це різноманітна практична діяльність державних органів і посадових осіб по створенню матеріальної бази для чинності закону. Як, показує практика, матеріальні передумови чинності закону відсутні в 2-х випадках:

1.Коли закон не містить вказівки на джерело матеріальної оснащеності дії адресата закону

Це говорить про те, що в суспільстві немає необхідних ресурсів для твердження законодавчих новацій

2. Коли державні структури явно або приховано пручаються реалізації даного закону

2.Організаційне забезпечення – це виконання закону, що представляє собою різноманітну організаційно-виконавчу й розпорядницьку діяльність державних структур, що включає інформаційне забезпечення адресата законом і спеціальне навчання кадрів

Якість закону, так само як і його ефективність, залежать від рівня професійної підготовки законодавця

Почуття поваги до закону прямо залежить від авторитету його органа, що видав. Існуюча законотворча практика привела до появи законів, активність дії яких близька до нульової оцінки, а це, у свою чергу, викликає почуття необов’язковості виконання законів. Крім того, закони нерідко “підправляються” нормативними актами органів керування, що не додає авторитету ні самому закону, ні законодавчим органам

3. Істотне значення серед мір не правового характеру має ідеологічне забезпечення реалізації закону

Це наукове обґрунтування необхідності правового регулювання даних відносин, своєчасності такого регулювання, прогнозування соціальних наслідків чинності прийнятого закону, дослідження середовища його дії й др.

Говорячи про призначення мер неправового характеру, не можна зневажати юридичними механізмами забезпечення реалізації закону

Не сприяє підвищенню ефективності чинного законодавства зневажливе відношення правотворческих органів до елементарних правил юридичної техніки. Так, у грудні 1991 року був прийнятий пакет законодавчих актів, що регулюють податкових правовідносин

Законодавець визнав за необхідне ввести їх у дію з 1 січня 1992 року, однак, вони були опубліковані лише в березні 1992 року. Це привело до численних колізій між платниками податків і податкових служб

Серед юридичних інструментів особливе місце приділяється постзаконодательной нормотворческой діяльності. Вона характерна тим, що забезпечує реалізації законів непрямої дії, конкретизуючи законодавчі приписання. Для більше ефективної постзаконодательной діяльності доцільніше було б, щоб суб’єкта правотворчества встановлював законодавець і, при тім, по конкретному колу питань, перерахованих в акті про введення законів у дію. В окремих випадках конкретизація закону може вироблятися й не по прямій вказівці закону, однак, дане виключення не повинне перетворюватися вправило.

Головним недоліком існуючої правової практики є, то, що нормативні акти, що найчастіше конкретизують, “запізнюються”, дозволяючи тим самим не діяти закону, або даючи ґрунт для його невірного тлумачення

Здається, що є способи рішення цієї проблеми

По-перше, необхідно відмовитися від практики введення законів у дію відразу ж після його прийняття, що, на мій погляд, абсолютно неприйнятно для законів не прямої дії. Вони повинні набувати чинності в одному пакеті з авторами, що конкретизують їх,

По-друге, рішення цієї проблеми сприяє “впровадженню в правову систему вимоги безпосередньої дії приписань закону. Неприпустимість відмови в здійсненні приписань посиланням на відсутність положень, що конкретизують,”.

Хотілося б зупинитися ще на одному юридичному засобі забезпечення виконання законів. Це засобу індивідуальної правової регуляції, які включають акти розпорядницького й правозастосовного характеру

До актів розпорядницького характеру можна віднести ненормативні приписання вищих органів державної влади й керування. Це, так звана, директива госорганам і їхнім посадовим особам про те, як організувати здійснення закону громадянами й організаціями

Особлива увага серед розподільних актів займають президентські укази, юридична вагомість яких визначається правовим положенням Президента країни. Але варто сказати, що укази відрізняються надмірною спільністю й вимагають подальшої конкретизації

Так, наприклад, Указ Президента РФ “0 деяких змінах в оподатковуванні й у взаєминах бюджетів різних рівнів” від 22 грудня I993 року вносить істотні зміни в податкову систему РФ, уводячи новий режим оподатковування банків і страхових організацій, а так само ряд нових податків. Відповідно до П.35 Указу він набув чинності з 1 січня 1994 року в частині зміни порядку оподатковування. Державній податковій службі було доручено розробити інструкції про порядок застосування Указу Президента, отже, порядок дії цього акту поки ще неясний

Доцільно було б, щоб відповідним Указом Президента вводилася в дію Програма державного забезпечення прийнятого закону, у якій утримувався б перелік мер, їхні виконавці, строки здійснення, організація контролю й др.

Хотілося б торкнутися ще один із засобів правообеспечения – це соціально-правовий контроль; завдання в тім, щоб постачити правову систему надійними інструментами блокування деструктивного впливу на чинність закону. У чинному законодавстві практично немає ніяких мір захисту. Приміром, Закон “0 статусі суддів у РФ” передбачає забезпечення суддів житлом у плині 6 місяців, але практично ніхто не несе відповідальності за невиконання цього встановленого закону

Аналіз законодавчої і юридичної практики показує, що найбільше чітко розроблено механізм реалізації карного закону. Тут є елементи:

- інституціонального характеру (норми процесуального й виправно-трудового права).

- об’єктно-суб’єктного характеру (органи попереднього

розслідування, судового розгляду, статус учасників карного процесу).

- види процесуальних дій, що допускаються законом

- дії по дотриманню й виконанню юридичних обов’язків і використання суб’єктивних прав

- умови, при яких допускається реалізація правових норм (всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин кримінальної справи, обов’язкова участь захисника в передбачених законом випадках і ін.).

-засобу виправлення неправильних рішень, відновлення порушених прав і примуса на випадок відхилення від виконання обов’язків (скарги, протести, перегляд судових рішень у касаційному й наглядовому порядку).

Pages: 1 2 3

Збережи - » Структура механізму забезпечення реалізації закону . З'явився готовий твір.

Структура механізму забезпечення реалізації закону





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.