Структура діяльності шкільної соціальної психолого-педагогічної служби

Соціальна психолого-педагогічна служба (СППС) – одна із новітніх форм у системі управління загальноосвітнім навчальним закладом. Її впровадження в контексті здійснення соціальної, соціально-педагогічної та психологічної роботи в школі – вимога сьогодення у ситуації соціальної невлаштованості значної частини населення України, кризи дитинства, сімейного неблагополуччя, агресивності соціального середовища; це реалії практичної життєдіяльності освітньої установи. Проте, теорія педагогічної науки, зокрема в локальних її галузях пізнання відповідної предметної спрямованості, обходить ретельною увагою дане питання. Але факт перспективи розвідок щодо нього знаходить своїх прихильників (О. В. Безпалько, І. К. Зубіашвілі, Л. П. Мельник, К. Г. Селевко, І. М. Трубавіна, М. В. Шакурова, ін.). У даній роботі ми пропонуємо ознайомитися з окремими результатами дослідження щодо організаційно-педагогічних основ діяльності соціальної психолого-педагогічної служби, а саме – в аспекті її організаційної побудови, і беремо за мету репрезентувати розробку відповідної моделі, максимально використавши можливості системно-структурного підходу.

Отже, Struktura [14, с. 477] – те, «що» є «саме перед нами» (Г. В. Гегель) [8, с. 14–15] (рис. 1). Вона відбиває внутрішню організацію діяльності СППС як системного об’єкту, акцентуючи увагу лише на значущих його елементах. Вони різняться об’ємом і мають різний характер зв’язків. Їхній розмір вказує на положення кожного в ієрархії простору «значущість». Розташування і спрямування зв’язків між елементами (по горизонталі та вертикалі, по лінії впливу (управління процесом дії), по лінії проникнення в елемент тощо) демонструє їхню змістовну різноплановість та багатоас-пектність. Окремі низки елементів, приміром: «роль – функція – зміст» або «місія – мета (константа початку процесу) – взаємодія – мета (константа бажаного результату)» – відрізняються відносною самостійністю і можуть бути прочитані як мініструктури в більшій структурі і т. д., і т. ін.

Варто зауважити, що наша модель вкрай умовна і є максимально узагальненим відбитком-символом [2, с. 62–65; 7; 9] реальної структури діяльності шкільної СППС, яка відрізняється особливим рівнем складності, зумовленим не тільки характером матриці і безліччю зв’язків між елементами та компонентами, а й полісемією самих цих складових.

Системоутворюючим елементом у нашій структурі виступає МІСІЯ. Вона з’єднує і стратегічно спрямовує в сукупності всі інші частини складного утворення, знаходячись на верхньому щаблі композиції, і узгоджує систему з більшою системою, в якій існує, – діяльністю всієї школи через її призначення. Місія, ідейна домінанта особистісно-спрямованої парадигми: забезпечення оптимальних умов для успішної соціалізації кожної учасника навчально-виховного процесу, передусім дитини, молодої людини шкільного віку – декомпонується на головну МЕТУ – константу початку процесу та цілі. Їм підпорядковується робота всіх працівників у складі команди-служби, що надає комплекс послуг соціального, соціально-педагогічного, психологічного характеру клієнтам – молодшим «мешканцям» школи-«дому» [15].

Кожний з членів команди загальну мету, що полягає в сприянні оптимальній реалізації в межах освітньої установи законних прав, свобод та інтересів кожної дитини та молодої людини шкільного віку шляхом надання їй своєчасної кваліфікованої допомоги, підтримки та захисту, перетворює (декомпонує) на меншу, декілька звужену мету – відповідно до своїх безпосередніх функцій, кола персональних обов’язків. Її реалізація передбачає наявність завдань, що розв’язуються виконавцем у процесі роботи для досягнення бажаного результату (другої МЕТИ-константи).

Особистісно-професійна мета і завдання кожного працівника служби мають як варіант видотворного визначення, що співвідноситься з їхнім постійним функціоналом, так і варіанти визначень дихотомічного та мерео-логічного характеру [8, с. 81], що зумовлено природною рухомістю, неоднозначністю спеціальної діяльності [12, с. 44–48]. Звідси вони обов’язково мають кількісний показник виразу не менше за двох: відносно роботи, яка безпосередньо виконується у теперішньому з конкретним клієнтом певної категорії на розв’язання його проблеми або яка виконується пролонговано – за планом розробленої для нього індивідуальної програми, та відносно роботи, що виконується тимчасово, тобто тоді, коли працівник на час, у межах фаху та професійної компетентності, залучається до роботи з клієнтом, з яким працює інший член команди або увесь склад служби. В останньому випадку суб’єкт виконання дії – певний працівник – водночас виступає й об’єктом діяльності, оскільки здійснює цілеспрямовані дії для досягнення мети, що визначена як бажаний результат роботи іншим – ведучим – працівником (всією командою, групою на чолі з керівником).

СУБ’ЄКТ У структурі діяльності шкільної СППС – надзвичайно важливий і складний елемент. Він не обмежується характеристикою, що викреслилася вище. У співвідношенні зі всією командою або її частиною (групою виконавців) він об’єктивується в образі узагальненого суб’єкта, що працює з клієнтом, – в образі Командного, Або Колективного суб’єкта (КС). У співвідношенні до конкретного працівника він ідентифікується особисто з ним – з тим, хто виконує певну функцію в процесі роботи з клієнтом: з Персоніфікованим, Або Індивідуалізованим суб’єктом (П(І)С). У контексті більшої системи діяльності, де відповідним суб’єктом управління процесом може виступити або виступає інший суб’єкт, П(І)С, отримавши властивості керованого об’єкта, може перетворитися в об’єкт-суб’єкта – компонент подвійного значення, оскільки, як зазначалося, виступає в такій ситуації і виконавцем, і керівником (ведучим працівником). Але важливо, що за будь-яким варіантом розгортання ситуації дії суб’єкт діяльності не розгублює своєї постійної ознаки й завжди виступає тим, хто цю дію спрямовує, оскільки здійснює певний педагогічний вплив на клієнта, на об’єкт.

Таким чином, суб’єкт у структурі діяльності шкільної СППС є елементом, що моделюється через сукупність відносно самостійних компонентів і може бути відтвореним через математичні закони рівняння та суми: КС(о) = П(І)С + П(І)С(о) + П(І)С(о) +…

Важливо звернути увагу на те, що сума КС у моделі реальної дійсності завжди матимете хоча б один компонент-суб’єкт без додаткової ознаки об’єктивності (у формулі – перший П(І)С). Це той працівник, що виконує роль «старшого», уповноваженого для управління-керування колективним процесом цілеспрямованої дії стосовно клієнта, з яким працює окрема робоча група служби або вся команда загалом. За схемою внутрішніх організаційних зв’язків в системі управління підрозділом [7] та у відповідності до розробленого Положення про шкільну соціальну психолого-педагогічну службу в ролі менеджера виступає соціальний педагог або практичний психолог як її керівник [6]. Адже за законами освітнього менеджменту [18, с. 28–29] його правом є делегувати відповідну лінійну функцію іншому працівникові, виходячи із специфіки проблеми, ступеня її складності, власного навантаження в конкретний час, рівня зайнятості тощо. Але у разі, якщо проблема для розв’язання виходить із сторонньої організації або з більшої (із школи на рівні її керуючої системи), ця функція не може бути делегованою, чого вимагають принципи корпоративної етики та закони організаційної культури [19].

У ролі П(І)С діяльності служби виступають всі її працівники – як штатні (посадовці школи), так і позаштатні. У першу чергу, основні: соціальний педагог, практичний психолог, педагог-організатор. Крім них, учитель (вихователь) – громадський інспектор з охорони прав дітей, класоводи учнівських колективів початкової школи, класні керівники школи другого та третього ступенів, керівники спортивних секцій, гуртків, студій, що працюють при навчальному закладі, куратор шкільної дитячо-юнацької (молодіжної) організації, медичні працівники (лікар, медична сестра, закріплені за закладом), представники батьківської громадськості тощо. У якості працівників служби можуть виступити і директор школи із своїми заступниками, наприклад, для виконання представницької функції або посередницької.

У цілому достатня кількість П(І)С при всій обмеженості шкільного штатного розкладу (рис. 1) говорить про можливість розподілу функцій (видів діяльності) між ними достатньо раціонально. Але функціональні обов’язки працівників служби (зокрема, штатних посадовців школи) в процесі безпосередньої діяльності в команді підрозділу підлягають коливанню і змінам, оскільки apriori не можуть бути статичними. Їхня корекція відбувається постійно – відносно кожної «живої» ситуації, і функція безпосереднього суб’єкта дії визначається за критеріями доцільності та опти-мальності у співвідношенні з безпосереднім об’єктом діяльності, у відповідності до конкретної роботи, проведення якої планується. Цього вимагає

Pages: 1 2

Збережи - » Структура діяльності шкільної соціальної психолого-педагогічної служби . З'явився готовий твір.

Структура діяльності шкільної соціальної психолого-педагогічної служби





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.