«Страшний мир! Він для серця тісний!» (По ліриці А. Блоку.)

«Страшний мир! Він для серця тісний!» (По ліриці А. Блоку.) Олександр Блок – одна з найтрагічніших фігур в історії російської культури. У його особистій долі й у його творчості відбилася доля Росії й російської інтелігенції на рубежі століть. Трагічне світовідчування й ототожнення особистої долі з долею батьківщини – от, мабуть, дві головні риси його поетичного вигляду. Вони визначають характер ліричного героя блоковской поезії, у тому числі героя його любовної лірики

Тема любові є однієї з ведучих у творчості А. Блоку, вона дає можливість поетові найбільше повно й щиро виразити щиросердечні переживання, відносини зі страшним для нього миром, з людьми, своє світовідчування. Любов для Блоку – почуття складне, неоднозначне, по-різному сприймане їм у різні періоди недовгого його життя. На початку своєї творчості Блок не знав і не хотів знати реального миру, він, як символіст, заперечував його. Тому й любив поет любов’ю серафима не жінку, а богинь, що вносить світло в похмуре життя. Зміст його існування – майже рабське служіння незбагненній, недосяжній Прекрасній Дамі. Він навіть не бачить її око, її особи: “Вона струнка й висока, завжди гордовита й сувора”.

Хоча поет підозрює, навіть знає, що Вона зовсім не Промениста й не богиня, Вона йому необхідна саме такий: Як ти брехлива і як ти біла! Мені ж по серцю біла неправда… У ранній ліриці Блоку тема любові зливається з темою туги, самітності, недосяжності щастя. Їй супроводжує очікування й передчуття якихось змін: Входжу я в темні храми, Здійснюю бідний обряд. Там чекаю я Прекрасної Дами В мерехтінні червоних лампад

На ліричного героя давить дійсність, і він шукає в любові не просто щастя, а відриву від миру земного й переходу у світлий мир іншої: И тоді, піднявшись вище тліну, Ти відкриєш Променистий Лик. І, вільний від земного полону, Я проллю все життя в останній лемент. Так писав юний Блок, не зауважуючи навколишнього, не знаючи людей, інтуїтивно відгороджуючись від страшного миру своєю неземною любов’ю. Підйом визвольного руху вивів поета зі стану споглядальності, змусив пильно вдивитися в події навколишнього життя. Характер блоковского творчості починає сильно мінятися

Замість храмів – шинки, образ Променистої богині розпадається від зіткнення з реальністю. Ліричний герой прощається зі своїм минулим: Уж не мріяти про ніжність, про славу, Всі миновалось, молодість пройшла! Твоя особа в його простій оправі Своєю рукою забрав я зі стола. Тепер поета оточують звичайні чоловіки й жінки з їхньою земною любов’ю і її земними проявами

“Я забув тебе”, зізнається він, звертаючись до Прекрасної Дами, але це не зовсім так. Насправді любов до неї зберігається, але здобуває ще більш трагічний характер, тому що страшний мир, невблаганна реальність уривається в долі людей, їхні відносини, їхнє життя, народжує глибокий розпач. Проте, героїнями віршів Блоку стають реальні жінки, часто аж ніяк не ідеальні: Із кришталевого туману, З небаченого сну Чийсь образ, чийсь дивний… (У кабінеті ресторану за бутылкою провина

) Як і раніше, як і в “Віршах про Прекрасну Даму”, все пов’язане з образом улюбленої мрячно. Але тепер неї оточує не що радісно ллється світло, а заметіль і хуртовина, циганські пісні й танці, “далеких скрипок крик мрячний”. Це страшний мир нав’язує свої закони й порядки: А намисто бриньчало, циганка танцювала И верещала зорі олюбви.

Любов у віршах цього періоду з’являється брудним, нав’язаним тягарем. Поет бачить лише приниження в земних проявах почуттів. Поцілунки й обійми здаються йому чимсь тяжким, низинним, тому “тісно дихати від обіймів”.

Відносини між чоловіком і жінкою повні якогось п’яного марення й лицемірства. Але ліричний герой, як і інші, приречений на цю безглузду любов. Вона стала обов’язком, адже в цьому світі немає сьогодення сильного почуття: Я шаную обряд: легко заправити Ведмежу порожнину на лету, И, тонкий стан обійнявши, лукавать, И мчатися в сніг і темряву

Сам поет підкоряється правилам цієї гри почуттями, серцем людини. Він не чекає, як колись, неземного щастя від Променистої, він холодний і розважливий. І тому радий, що така любов скороминуща: Так, є сумна насолода В тім, що любов пройде, як сніг

ПРО, хіба, хіба клястися треба В стародавній вірності навік? Герої віршів Блоку приречені часом на жорстокість стосовно улюбленого. Тому тема любові людини в цьому світі зла й страждання звучить дуже похмуро й виконана трагізму: Я приречений у далекому мороці спальної, Де спить вона й дихає гаряче, Склонясь над нею закохано й сумно Встромити свій перстень у біле плече! Поетові важко розуміти мерзенність, безглуздість таких відносин. На нього давить цей образ життя

всі твори на a l l soch © 2005 И Блок замислюється: Чим ніч минула сіяла, Чим теперішня кличе, Всі тільки – продолженье балу, Зі світла в сутінок перехід. Але й тепер, малюючи безглуздість і непривабливість любові, перетвореної в страждання, неможливої в цьому страшному світі, Блок хоче побачити в ній світле, радісне. У сні або в п’яному маренні йому є ніжний образ, легкий, як птах, і прекрасний, як зірка: Із глибини небаченого сну Сплеснулася, засліпила, засяяла Переді мною – чудесна дружина! У вечірньому дзенькоті тендітного келиха, У тумані хмільному зустрівшись на мить Із єдиної, хто пещення нехтувало, Я ликованье перше осяг! Я утопив у її зіницях погляди!

Я випустив уперше жагучий лемент! Навіть свою прекрасну, напівповітряну Незнайомку зустрічає поет щораз у шинку. Тому він затверджує, як це ні моторошно, що “істина в провині”. Гірко це підтвердження окриків “п’яних чудовиськ”, але в тім страшному світі вес краще й світле приходить саме в мінути оглушення вином

Усе, що пов’язане з Незнайомкою, що персоніфікує любов і красу, живе особливим таємничим життям: “зітхнули парфуми, задрімали вії, зашепталися тривожно шовки”. Сама вона “беріг зачарований і зачарована далечінь”, “зірка, мріяння”. І цей спогад про неземний, про прекрасн і піднесеному ще більше пригнічує. Ще різкіше вимальовується низовина відносин між людьми, пронзительнее звучать питання, що обвинувачують, Блоку: “Хіба це ми кликали любов’ю? Хіба так призначено меж людьми?

” Люди розучилися любити, вони не вміють виражати щиро й красиво свої почуття, вони занадто далекі друг від друга, у них немає взаємного розуміння. Не шукають люди свого щастя, а коли воно вислизає, так і не дійшовши до людини, безсило плачуть і оглушають себе вином: Я прицвяхований до трактирної стійки: Я п’яний давно. Мені рівно. Геть счастие моє – на трійці В сріблистий дим віднесено…

Часом герої вірша Блоку хочуть сильних почуттів, кидаються на їхні пошуки, але все напрасно. У цьому житті, цьому страшному світі всі почуття продажні, усе – гра. І людині, що почала гру проти правил, залишається тільки підкоритися їм або вийти. Людина виявляється неспроможний, любов давить його: Любов’ю, брудом иль колісьми Вона роздавлена – усе боляче.

И у всім винний навколишній страшний мир, що скував усіх. Одиниці повстають проти нього й гинуть. Страшний мир проникнув у найдужче й чисте почуття людини – любов. Тому любовна лірика Блоку настільки песимістична, у ній звучить обвинувачення цьому миру: Страшний мир! Він для серця тісний! У ньому – твоїх поцілунків марення, Темний шерех циганських пісень, Квапливий політ комет!

Блок не міг віддатися цим почуттям. Любов до жінки в страшному світі брудна. Тому всі сили своєї душі, все вміння глибоко, до самозабуття, до сліз любити Блок обертає Кроссии.

Тема любові в лірику Блоку, на мій погляд, трансформується в тему батьківщини. Любов до Росії прояснена, вона повна надій і віри в щастя. У ній, у цій любові, знаходить ліричний герой вихід зі страшного миру. Блок любить повторювати, що вся його творчість про Росію. Не випадково тому так гармонійно зливаються ці дві теми, тема любові й тема батьківщини, у нього ліриці

Росія – головна любов поета, саме вона “як сльози перші любові”, її мріє бачити поет щасливої. Тому навіть у найважчі роки свого життя, хоча страшний мир і обтяжував це святе почуття, Блок зберіг любов до Росії, з якої “і неможливе можливо”, що не пропаде й не сгинет ніколи.

Збережи - » «Страшний мир! Він для серця тісний!» (По ліриці А. Блоку.) . З'явився готовий твір.

«Страшний мир! Він для серця тісний!» (По ліриці А. Блоку.)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.