“Страшний мир” у лірику А. А. Блоку

“Страшний мир” у лірику А. А.Блоку Олександр Блок був романтичним поетом не тільки по системі відображення життя, але й за духом її сприйняття. Він затворів у пориві натхнення, і ця здатність залишилася в нього на всю твір з аллсоч. ру © 2005 життя. Через душу А. Блоку пройшли всі потрясіння його часу

Ліричний герой його добутків помилявся, радувався, заперечував, привітав. Це був шлях поета до людей, шлях до втілення у своїй творчості людських радостей і страждань. Створивши в юнацьку пору чудові по своїй ідейній цілісності “Вірші про Прекрасну Даму”, де все овіяно атмосферою містичної таємниці й чуда, що відбувається, Блок скорить читачів глибиною, щирістю почуття, про яку повідав його ліричний герой. Мир Прекрасної Дами буде для поета тією найвищою нормою, до якої, на його думку, повинен прагнути людина. Але у своєму прагненні відчути повноту життя ліричний герой А. Блоку спуститься з висот самотнього щастя, краси

Він виявиться у світі реальн, земному, котрий назве “страшним миром”. Ліричний герой буде жити в цьому світі, підкоривши свою долю законам його життя. Робочим кабінетом А. Блоку стане місто петербурзькі площі й вулиці. Саме там народяться мотиви його вірша “Фабрика”, що пролунає зненацька гостро навіть для самого поета

Перед нами мир соціальної несправедливості, мир соціального зла. Звідти, з “жолтых вікон”, “недвижний хтось, чорний хтось людей уважає в тиші”, що йдуть на фабрику. Це хазяї життя й “змучені спини” пригнобленого народу. Так поет чітко розділяє людей на ті, хто працює, і тих, хто привласнює собі їхня праця. Уперше у своїй творчості Блок так різко, недвозначно заявив тему народного страждання. Але перед нами не тільки пригноблені люди

Ці люди ще й принижені: “И в жолтых вікнах засміються, що цих жебраків провели”. І від цього страждання ліричного героя збільшуються. Тема приниженого знедоленої людини одержує свій подальший розвиток у вірші “На залізниці”. Залізниця тут це спосіб-символ

Перед нами залізниця життя, позбавлена доброти, людяності, духовності. По цій дорозі їдуть люди, миготять у вікнах вагона їхньої особи “сонні, з рівним поглядом”, байдужні до всього. А “під насипом, у рові некошеному”, образ приниженої жінки, роздавленої колісьми цього життя, образ приниженої духовності. От еволюція, що перетерплює жіночий образ у лірику Блоку,від піднесеної Прекрасної Дами до істоти, знищеного “страшним миром”. Картини цього бездуховного миру проходять перед читачем у вірші “Незнайомка”: “п’яні окрики”, “випробувані гостряки” у казанках, пил провулків, “сонні лакеї”, “п’яниці з очами кроликів” от, де доводиться жити ліричному героєві

Все це туманить свідомість людини й править його долею. І ліричний герой самотній. Але от з’являється Незнайомка: Дихаючи парфумами й туманами, Вона сідає у вікна

Удивляючись у неї, ліричний герой хоче зрозуміти, хто перед ним, він намагається розгадати його таємницю. Для нього це означає пізнати таємницю життя. Незнайомка тут якийсь ідеал краси, радості, а тому преклоніння перед нею означає преклоніння перед красою життя. І ліричний герой бачить “берег зачарований і зачарована далечінь”, те, чого жадає його душу. Але вірш закінчується трагично: поет розуміє всю ілюзорність своєї мрії пізнати істину (”Я знаю: істина в провині”).

Ця трагедія одержує свій подальший розвиток у вірші “Я прицвяхований до трактирної стійки”. Його “душу глуха…п’яним п’яна…п’яним п’яна…”. Ліричний герой живе з почуттям загибелі, смертельної утоми: Я п’яний давно.

Мені однаково. Геть счастие моє на трійці В сребристый дим віднесений… “Страшний мир” не тільки навколо, він і в душі ліричного героя

Але поет знайде в собі сили, щоб прийти до розуміння свого шляху в житті. Про це його поема “Солов’їний сад”. Як жити? Куди йти? “Наказанье чи чекає або нагорода?

” От питання, які намагається вирішити для себе ліричний герой поеми. Образ солов’їного саду це той мир краси, добра, щастя, що зберіг у своїй душі А. Блок. Але ліричний герой залишає цей мир безхмарного щастя. Так тема будинку переходить у тему втечі з будинку

У солов’їний сад проникають звуки навколишнього світу: Заглушити гуркотання моря Солов’їна пісня не вільна! Ліричний герой біжить із цього миру, тому що душу не може не чути, а совість не дасть можливість знайти щастя вдвох. І поет знову вертається в життя, повну праці, позбавлень, знедоленості: Я вступаю на берег пустельний, Де залишився мій будинок і осів

Але ліричний герой уже не знаходить свого будинку, назавжди загублене те, чим він жив колись. Щастя немає там, у солов’їному саду, але його немає й тут. І поет випробовує болісну трагедію роздвоєння: роздвоєні розум і душа, розум і серце. А разом із цим приходить і усвідомлення неможливості щастя в цьому світі

Але за цим схована глибока авторська думка: вибір зроблений правильно, тому що герой приніс себе в жертву боргу. А на думку Блоку, жертва в ім’я життя це священна жертва. І поет не жалує того, що він зробив. Напевно, тому й фінал життя самого Олександра Блоку буде трагичным, тому що він, як і його ліричний герой, принесе себе у священну жертву в ім’я нового життя й новій Росії

Збережи - » “Страшний мир” у лірику А. А. Блоку . З'явився готовий твір.

“Страшний мир” у лірику А. А. Блоку





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.