“Страшний мир” у лірику А. А. Блоку

Олександр Блок був романтичним поетом не тільки по системі відображення життя, але й за духом її сприйняття. Він затворів у пориві натхнення, і ця здатність залишилася в нього на все життя. Через душу А. Блоку пройшли всі потрясіння його часу. Ліричний герой його добутків помилявся, радувався, заперечував, привітав. Це був шлях поета до людей, шлях до втілення у своїй творчості людських радостей і страждань. Створивши в юнацьку пору чудові по своїй ідейній цілісності “Вірші про Прекрасну Даму”, де все овіяно атмосферою містичної таємниці й чуда, що відбувається, Блок скорить читачів глибиною, щирістю почуття, про яку повідав його ліричний герой

Мир Прекрасної Дами буде для поета тією найвищою нормою, до якої, на його думку, повинен прагнути людина. Але у своєму прагненні відчути повноту життя ліричний герой А. Блоку спуститься з висот самотнього щастя, краси. Він виявиться у світі реальн, земному, котрий назве “страшним миром”. Ліричний герой буде жити в цьому світі, підкоривши свою долю законам його життя. Робочим кабінетом А. Блоку стане місто петербурзькі площі й вулиці

Саме там народяться мотиви його вірша “Фабрика”, що пролунає зненацька гостро навіть для самого поета. Перед нами мир соціальної несправедливості, мир соціального зла. Звідти, з “жолтых вікон”, “недвижний хтось, чорний хтось людей уважає в тиші”, що йдуть на фабрику. Це хазяї життя й “змучені спини” пригнобленого народу. Так поет чітко розділяє людей на ті, хто працює, і тих, хто привласнює собі їхня праця. Уперше у своїй творчості Блок так різко, недвозначно заявив тему народного страждання

Але перед нами не тільки пригноблені люди. Ці люди ще й принижені: “И в жолтых вікнах засміються, що цих жебраків провели”. І від цього страждання ліричного героя збільшуються

Тема приниженого знедоленої людини одержує свій подальший розвиток у вірші “На залізниці”. Залізниця тут це образ-символ. Перед нами залізниця життя, позбавлена доброти, людяності, духовності. По цій дорозі їдуть люди, миготять у вікнах вагона їхньої особи “сонні, з рівним поглядом”, байдужні до всього. А “під насипом, у рові некошеному”, образ приниженої жінки, роздавленої колісьми цього життя, образ приниженої духовності

От еволюція, що перетерплює жіночий образ у лірику Блоку,від піднесеної Прекрасної Дами до істоти, знищеного “страшним миром”. Картини цього бездуховного миру проходять перед читачем у вірші “Незнайомка”: “п’яні окрики”, “випробувані гостряки” у казанках, пил провулків, “сонні лакеї”, “п’яниці з очами кроликів” от, де доводиться жити ліричному героєві. Все це туманить свідомість людини й править його долею. І ліричний герой самотній

Але от з’являється Незнайомка: Дихаючи парфумами й туманами, Вона сідає у вікна. Удивляючись у неї, ліричний герой хоче зрозуміти, хто перед ним, він намагається розгадати його таємницю. Для нього це означає пізнати таємницю життя. Незнайомка тут якийсь ідеал краси, радості, а тому преклоніння перед нею означає преклоніння перед красою життя

И ліричний герой бачить “берег зачарований і зачарована далечінь”, те, чого жадає його душу. Але вірш закінчується трагично: поет розуміє всю ілюзорність своєї мрії пізнати істину (”Я знаю: істина в провині”). Ця трагедія одержує свій подальший розвиток у вірші “Я прицвяхований до трактирної стійки”. Його “душу глуха…

п’яним п’яна…п’яним п’яна…”. Ліричний герой живе з почуттям загибелі, смертельної утоми: Я п’яний давно. Мені все рівно.

Геть счастие моє на трійці В сребристый дим віднесений… “Страшний мир” не тільки навколо, він і в душі ліричного героя. Але поет знайде в собі сили, щоб прийти до розуміння свого шляху в житті. Про це його поема “Солов’їний сад”. Як жити? Куди йти?

“Наказанье чи чекає або нагорода?” От питання, які намагається вирішити для себе ліричний герой поеми. Образ солов’їного саду це той мир краси, добра, щастя, що зберіг у своїй душі А. Блок. Але ліричний герой залишає цей мир безхмарного щастя

Так тема будинку переходить у тему втечі з будинку. У солов’їний сад проникають звуки навколишнього світу: Заглушити гуркотання моря Солов’їна пісня не вільна! Ліричний герой біжить із цього миру, тому що душу не може не чути, а совість не дасть можливість знайти щастя вдвох. І поет знову вертається в all so ch. ru 2001 2005 життя, повну праці, позбавлень, знедоленості: Я вступаю на берег пустельний, Де залишився мій будинок і осів. Але ліричний герой уже не знаходить свого будинку, назавжди загублене те, чим він жив колись.

Щастя немає там, у солов’їному саду, але його немає й тут. І поет випробовує болісну трагедію роздвоєння: роздвоєні розум і душа, розум і серце. А разом із цим приходить і усвідомлення неможливості щастя в цьому світі

Але за цим схована глибока авторська думка: вибір зроблений правильно, тому що герой приніс себе в жертву боргу. А на думку Блоку, жертва в ім’я життя це священна жертва. І поет не жалує того, що він зробив. Напевно, тому й фінал життя самого Олександра Блоку буде трагичным, тому що він, як і його ліричний герой, принесе себе у священну жертву в ім’я нового життя й новій Росії

Збережи - » “Страшний мир” у лірику А. А. Блоку . З'явився готовий твір.

“Страшний мир” у лірику А. А. Блоку





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.