Стаття В. Г. Короленко «Війна, батьківщина й людство» (досвід статті)

Радуєшся, що він живе й радується серед нас… И. Бунін Як усякий видатний письменник, Володимир Галактіонович Короленко володів двома принаймні геніальними здатностями – передбачати й застерігати. Він почував свою епоху – переломний час, пору воєн і революцій. Письменник говорив про себе: “Я – безпартійний соціаліст”. В. Г. Короленко по походженню був дворянином, але вважав себе різночинцем: “Ми тоді думали перевернути увесь світ!” Він пережив трьох царів, три війни, три революції й ще одну війну – цивільну, а також жахливий голод у Поволжя 21-го року, коли інтелігенцію за участь у допомозі народу вже карали. Щоб зрозуміти його життєвий шлях, треба знати його відношення до суспільства, а він себе поставив так: “Письменник при всяких умовах нецензурний” – таким він був і при царях, і при більшовиках

Відомо, що в роки культу особистості багато радянських учених намагалися довести, що Короленко не мав ніякого відношення до народництва й був лояльний до “влади трудящих”. Сам письменник хоч і вважав себе революціонером, але моральні початки революційного народництва проніс через все своє життя. Він виявив зразок, як російський інтелігент повинен служити своєму народу, суспільству, правді, справедливості й волі, і чітко визначив для себе відношення до нової влади

Він уважав, що комуністи не стали передовим загоном і пішли по неправильному шляху удушення воль, чим принесли багато шкоди ідеї соціалізму. Він був упевнений, що заради майбутнього потрібна не диктатура, що завжди обмежує волі, а вільна боротьба за нові соціальні установи, за демократію, а не за бюрократію. Він не утомлювався повторювати, що соціалізм без волі – це що завгодно, тільки не соціалізм, і не помилився, тому що наш соціалізм зрештою знайшов свою точну назву – “тоталітарний режим”. Коли письменник працював над своєю знаменитою статтею “Війна, батьківщина й людство”, йому вже йшов 65-й рік, а в Росії стояло літо 1917 року. У цій статті виразилося всі, заради чого все життя боровся своїм пером Короленко.

Багато чого збулася: Росія більше не бажала ні &copy A L L S o c h. r u воєн, ні царів – хотіла миру, землі, вільної праці, щасливого життя. У Полтаві, де він тоді жив, його запрошували виступати на мітингах робітники, і селяни, і інтелігенція. Під час громадянської війни Короленко однаково по-людськи ставився й до білих, і до червоного. Допомагав пораненим, давав имприют.

Багато разів він заступався за присуджених “чекою” без суду до “вищої мері соціального захисту”, тому що був упевнений: “Не можна на крові й ненависті будувати мораль одного класу”. Один денікінський генерал, шанувальник Короленко, визнаючись у своєму благолепном відношенні до письменника, говорив, що йому дали на вибір взяти яке-небудь місто й він вирішив взяти Полтаву, тому що там жив Короленко. Письменник стримано йому відповів на це: “Компліменти потім, ваші війська вбивають червоноармійців і вчительок – цьому чи я вчив своїх читачів?

” Автор статті “Війна, батьківщина й людство” не розділяв горезвісного гасла поразки своєї країни у всесвітній битві народів, а германський імперіалізм уважав самим небезпечним, тому й призивав з ним боротися, але… Тут я сам небагато не можу зрозуміти всієї глибини міркувань письменника. Він і Антанті не бажав перемоги, як духу анексії, тобто прагнучої приєднати насильно Росію до інших держав або ж роздрібнити її. Можливо, Короленко передбачав пагубний процес створення нових держав ще тоді. Але багато чого в нього ясно й чітко.

Наприклад, він передбачав гибельность політики воєнного комунізму, виступав проти розкуркулювання. Стаття Короленко “Війна, батьківщина й людство” мала особливу долю. За неї в 20-х переслідували й саджали, в 30-х стратили. Тільки в наш час стаття звільнилася від ярлика – “крамольна”.

Але я вважаю, що звільнилася не зовсім, тому що в ній є думки щодо перегинів і нашого часу, що відзначено, я вважаю, духом деякого анархізму. Великий провидець у завершення свій статті писав: “Анархія – це війна всіх проти всіх у середовищі самої батьківщини…” Але головне в цій роботі письменника для нас все-таки полягає в тім, що Короленко вчить чекати просвіту в нашім житті не від перемоги якоїсь однієї сторони, а від загального просвітління нашої свідомості

Збережи - » Стаття В. Г. Короленко «Війна, батьківщина й людство» (досвід статті) . З'явився готовий твір.

Стаття В. Г. Короленко «Війна, батьківщина й людство» (досвід статті)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.