«Срібний вік» на прикладі творчості Цвєтаєвої

У 1914 готуючи книжку «Юнацькі вірші», Цвєтаєва склала цикл віршів, звернених до Парнок С. Я., спочатку вона назвала його «Помилка» – назва, який висловив її ставлення до цього епізоду життя. Пізніше вона замінила цю назву більш нейтральним «Подруга». Роман з Парнок Цвєтаєва назвала годиною своєї першої катастрофи»

  • Повторю напередодні розлуки,
    Під кінець любові,
     Що любила ці руки
     Владні твої,
     І очі – кого-кого-то
    Поглядом не дарують! -
    Потребують звіту
     За випадковий погляд.
    І ще скажу стомлено,
    - Слухати не поспішай! -
     Що твоя душа мені встала
    Поперек душі.
  • Щасливий, хто тебе не зустрів
     На своєму шляху.

Останній вірш циклу, написане вже після остаточного розриву відносин, говорить про тугу по матері, по материнській ласці, доброті, участі. Рано осиротіла Марина Цвєтаєва шукала в Парнок ще й заміну померлої матері.

  • У они дні ти мені була як мати,
    Я в ночі тебе могла покликати,
    Світло гарячковий, світло безсонний,
    Світло очей моїх в ночі они.
    Благодатна, вспомяні,
    Незакатние они дні,
    Материнські і дочірні,
    Незакатние, невечірній.
    Не бентежити тебе прийшла, прощай,
    Тільки сукні поцілую край,
    Та погляну тобі очима в очі,
    Зацілована в они ночі.
    Буде день – помру – і день – помреш,
    Буде день – зрозумію – і день – зрозумієш …
    І повернеться нам у день прощений
    Безповоротне час воно.
    Книга «Версти».

Цей розрив, а також зустріч і розставання з Осипом Мандельштамом в 1916 році дуже вплинули на Цвєтаєву і на її творчість. У віршах книги «Версти. Випуск »видно вже зовсім інша Цвєтаєва. Змінилася лірична героїня. У ранніх віршах це дівчинка, юна чарівна дівчина, у вишуканому одязі, в багатому оточенні: солом’яний капелюх, шубка, муфта, шаль з турецьких країн, шовкове плаття, коминок, браслет з бірюзи. Переважають слова ряду: гра, витівка, сміх, веселощі, ніжність, невинність. Кольори теж характерні для опису юності, радості, невинності; в основному це світлі, легкі тони: білий, золотистий, синій, блакитний, зелений, дуже багато троянд і рожевого. У «Верст» лірична героїня зовсім інша, вона вільна від зобов’язань та обмежень, переступає загальноприйняті норми віри, сім’ї, побуту. Вона має багато образів: богоотступніца, чернокніжніца, чаклунка, ворожка, циганка, злодійка, каторжанка. Характерні такі слова, як: дороги, версти, вітер, ніч, безсоння, плач. Дія віршів відбувається вже не в кімнатах, а на вулицях, дорогах, за містом, в передмісті. Основними стають темні кольори: сірий, сизий, чорний, синьо – чорний, «кольору ночі», червоний. Для віршів «Верст» характерна велика кількість дієслів, новизна рим і ритмів, звернення до фольклору.

  • Коли милим назву – не засумуєш.
    Превеликою Славлячись – поцелуйщіцей.
    Коль по вулиці пливу – баби морщаться:
    Плясовніцею Славлячись, та притворщицей.
    А немилий Хто вийде, та придвинется -
    Подивится весь народ – що за схимниця,
    Філін ухнет – чорний кіт наїжачився,
    Будеш пам’ятати цілий рік – чернокніжніцу.
    Добре, якщо з рушниці влучно ціляться,
    Добре, коли брати вірно діляться,
    Коли сокіл в чоловіки мітить – дівчина …
    Плясовніца тільки я, та свірельніца.
    Якщо ж справляє на дружину – де повойник мій?
    Якщо ж справляє на вдову – де небіжчик мій?
    Коли судженого чекаю – де безсоння?
    Цар-Дівиця живу, беззаконніцей!
    Цикл «Вірші про Москву»

Взимку 1915-1916 років Цвєтаєва, побувавши в Петербурзі, познайомилася з Осипом Мандельштамом. Відразу ж зав’язуються дружні відносини, пізніше переросли в коротку, але високу любов. З січня по червень 1916 Мандельштам часто приїжджає до Москви, у цей же період з’являються його вірші, присвячені Москві і Марину Цвєтаєву, які нерозривно пов’язуються у свідомості поета:

  • У різноголосиці дівочого хору
    Всі церкви ніжні співають на голос свій,
    І в дугах кам’яних Успенського собору
    Мені брови ввижаються, високі, дугою.

У цей же час народжуються вірші Цвєтаєвої, присвячені Мандельштама, в тому числі цикл «Вірші про Москву»

  • З рук моїх – нерукотворний град
    Прийми, мій дивний, мій прекрасний брат.

Цвєтаєва дуже високо оцінювала поетичний талант Осипа Мандельштама:

  • Я знаю: наш дар – неравен.
    Мій голос вперше – тихий.
    Що вам, молодий Державін,
    Мій невихована вірш.

Ця дружба не пройшла для Цвєтаєвої безслідно. Новою для неї була глибина і серйозність філософських роздумів Мандельштама про світ, про історію та культуру. Її поезія стала ширше і глибше. Цвєтаєва говорила, що її поезія не відчувала ніяких літературних впливів, тільки людські. Вона помітно зросла під впливом особистості Мандельштама, відкрила в собі нові глибини. Влітку 1916 року Сергія Ефрона закликали в армію, він повинен був пройти курс у школі прапорщиків. Незважаючи на хворобу, його не звільнили від військової служби. На початку 1917 року Сергій був направлений до Нижнього Новгорода в розподільну школу прапорщиків. Він був відірваний від сім’ї, залишивши вдома маленьку Алю і вагітну Марину.

Збережи - » «Срібний вік» на прикладі творчості Цвєтаєвої . З'явився готовий твір.

«Срібний вік» на прикладі творчості Цвєтаєвої





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.