Сплав романтизму й реалізму в оповіданні «Макар Чудра»

Сплав романтизму й реалізму, з якого починав свій творчий шлях М.Горький, з’явився новим прогресивним кроком у розвитку російської літератури. Першим яскравим добутком, з яким Горький увійшов у літературу, був «Макар Чудра».

Невеликий по обсязі оповідання вражає багатством і глибиною ув’язнених у ньому думок: прославляння волі, краси й радості життя. Міркування старого цигана про життя вражають глибиною й простотою одночасно: «Хіба ти сам – не життя? Інші люди живуть без тебе й проживуть без тебе. Хіба ти думаєш, що ти комусь потрібний? Ти не хліб, не ціпок, і не потрібно тебе нікому…»

- Єдина цінність на землі – воля, заради її варто жити й умерти,- так уважають герої цього оповідання. Ніякі скарби миру не замінять людині волю. У цьому оповіданні поки тільки намічений автором прекрасний романтичний порив людини до волі. Вона є самоціллю, герої не знають, що з нею робити, на що вжити. В оповіданні є окремі чудові фрагменти й частини, коли старий солдат Данило міркує, що «це тільки пани продають всі, від своїх свиней до своєї совісті, а я з Кошутом воював і нічим не торгую!», або відповідь Ради на речення пана: «…каби орлиця до ворона в гніздо по своїй волі ввійшла, чим би вона стала?»

Образне і яскраве мовлення героїв, прекрасна південна природа, на тлі якої відбувається дія, але немає поки певної мети в героїв, заради якої вони так високо чтут свою особисту волю. Це скоріше індивідуалізм, горда примха кожного, чим достоїнство характеру

Молодий Горький «розмахнувся», показав красу й силу вільної людини, але ще не знає, куди неї застосувати, щоб не загинула вона безглуздо. А саме так, красиво й даремно, гинуть ці герої: Рада й Лойко, що мріють про любов і бачать у ній тільки пута й ланцюги, а не можливість знайти щастя й спокій. «Ніколи я нікого не любила, Лойко, а тебе люблю. А ще я люблю волю! Волю-Те, Лойко, я люблю більше, ніж тебе

А без тебе мені не жити, як не жити й тобі без мене…» Тут кожний з героїв хоче довести свою перевагу, право на першість і верховенство. Тут немає любові, а скоріше гра честолюбий, що закінчується за всіма законами романтизму: герої гинуть прекрасними, молодими й незломленими

Горький продовжив роботу в цьому жанрі, і романтичний мотив прекрасної вільної людини, тільки намічений в оповіданні «Макар Чудра», одержує новий і глибокий зміст у легендах баби Изергиль. Від індивідуалізму Ларри, через вільний порив на щастя самої Изергиль автор приводить читачів до щирого героя Данко, що отдали своє життя за волю й щастя людей. Так, уже в ранній творчості Горький заявляє про нового романтичного героя, показуючи його самовідданість і рішучість. Він людина дії, і це головне

«Макар Чудра» – перший друкований добуток А. М. Пєшкова. Воно з’явилося в тифлисской газеті «Кавказ» в 1892 році й було підписано псевдонімом, якому призначено було незабаром стати відомим усьому світу, – Максим Горький. Виданню першого оповідання передували рік скитаний автора по Русі, на які його штовхало невгамовне прагнення довідатися Росію, розгадати таємницю величезної знедоленої країни, зрозуміти причину страждань її народу. У торбинці майбутнього письменника не завжди була скиба хліба, але завжди лежав товстий зошит із записами про цікаві події й людей, що зустрілися йому на шляху. Пізніше ці записки вилилися у вірші й оповідання, багато хто з яких не дійшли до нас

У своїх ранніх добутках, у тому числі й в «Макарі Чудре», Горький з’являється перед нами як письменник-романтик. Головний герой – старий циган Макар Чудра. Для нього саме головне в житті – особиста воля, що він ніколи ні на що не проміняв би. Він уважає, що селянин – раб, що народився лише потім, щоб колупати землю й умерти, не встигши навіть могили самому собі вирити. Його максималістське прагнення до волі втілюють і герої легенди, що він розповідає. Молода, гарна циганська пара – Лойко Зобар і Радий-Так – люблять один одного. Але в обох прагнення до особистої волі так сильно, що навіть на свою любов вони дивляться як на ланцюг, що сковує їхню незалежність. Кожний з них, визнаючись у любові, ставить свої умови, намагаючись очолювати. Це приводить до напруженого конфлікту, що закінчується смертю героїв. Лойко уступає Радде, при всіх встає перед нею на коліна, що в циганів уважається страшним приниженням, і в ту ж мить убиває її. І сам гине від рук її батька

Особливістю композиції цього оповідання, як уже було згадано, є те, що автор вкладає у вуста головного героя романтичну легенду. Вона допомагає нам глибше зрозуміти його внутрішній мир і систему цінностей. Для Макара Чудри Лойко й Радда – ідеали волелюбності. Він упевнений, що два прекрасних почуття, гордість і любов, доведені до свого вищого вираження, не можуть примиритися. Людина, гідна наслідування, у його розумінні, повинен зберігати свою особисту волю ціною власного життя. Іншою особливістю композиції цього добутку є наявність образа оповідача. Він майже непомітний, але ми легко вгадуємо в ньому самого автора. Він не зовсім згодний зі своїм героєм. Прямих заперечень Макарові Чудре ми не чуємо. Але наприкінці оповідання, де оповідач, дивлячись у тьму степу, бачить, як Лойко Зобар і Радда «кружлялися в тьмі ночі плавно й безмовно, і ніяк не міг красень Лойко порівняти з гордої Раддой», проявляється його позиція. Незалежність і гордість цих людей, звичайно, захоплюють і залучають, але цієї ж риси й прирікають їх на самітність і неможливість щастя. Вони раби своєї волі, вони не здатні жертвувати навіть заради людей, улюблених ними

Щоб виразити почуття героїв і свій власні, автор широко користується прийомом пейзажних замальовок. Морський пейзаж є своєрідним обрамленням всієї сюжетної лінії оповідання. Море тісно пов’язане із щиросердечним станом героїв: спочатку воно спокійно, тільки «вологий, холодний вітер» розносить «по степу замислену мелодію плескоту хвилі, що набігала на берег, і шелесту прибережних кущів». Але от почав накрапати дощ, вітер сильнішав, а море рокоче глухо й сердито й розспівує похмурий і врочистий гімн гордій парі красенів циган. Взагалі характерною рисою цього оповідання є його музикальність. Музика супроводжує все оповідання про долю закоханих. «Про неї, цієї Радде, словами й не скажеш нічого. Може бути, її красу можна б на скрипці зіграти, та й то тому, хто цю скрипку, як свою душу, знає».

Цей перший добуток молодого Горького актуальною проблематикою, яскравістю образів і мови відразу звернуло на себе увага й возвестило про народження нового, неабиякого письменника

Збережи - » Сплав романтизму й реалізму в оповіданні «Макар Чудра» . З'явився готовий твір.

Сплав романтизму й реалізму в оповіданні «Макар Чудра»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.