Соціально-культурна ситуація в Татарстані | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Соціально-культурна ситуація в Татарстані

Третій номер журналу “Російська словесність” за 2010 рік для нашої редакції, сподіваємося, і для наших читачів - історичний. Цей номер - перший регіональний. У ньому представлені статті, автори яких - учені, методисти, учителі Республіки Татарстан. Вибір, як ви розумієте, для першого регіонального номера невипадковий. Внесок фахівців з Татарії ще з радянських часів у російську педагогічну скарбничку важко переоцінити. З

егодня, коли багато чого в нашім російському житті розпалося на дві важко порівнянні області - усередині Садового кільця й за його межами, - особливо важливо показати многополярность живої методичної думки, особливості кожної методичної школи з усіма її особливостями, з тим, що творить вона досвідом, талантом, професійною культурою фахівців різних поколінь. Наш журнал пишається широкою географією своїх авторів, від Магадана до Калінінграда, від мегаполісів до маленьких сілець. Але ніхто не скасовував і не зможе скасувати поняття центра.

Одним з таких центрів і є Республіка Татарстан. Досвід педагогів-русистів із цієї республіки й загальцікавий, і унікальний. Вірніше, тому й цікавий усім, що по-справжньому унікальн.о

Серед публикуемих матеріалів є й такі, які представляють у більшій мері інтерес для національної школи. Але цей, здавалося б, специфічний матеріал, на наш погляд, повинен бути затребуваний усіма: він змусить учителів у Смоленську і Якутську, Архангельську й Елісті, задуматися про менталітет наших школярів, шукати й знаходити нові підходи до подачі навчального матеріалу. Регіональні номери, які ми обов’язково зробимо регулярними, дозволять осмислити успіхи окремої школи в контексті російського утворення. Наші колеги з Республіки Татарстан, сподіваємося, продемонстрували, що потрібно зробити для того, щоб сучасна дитина усвідомлювала себе громадянином Татарстану, громадянином Росії, громадянином миру. Іншого шляху до миру й згоди в нас сьогодні немає.

И цей шлях починається з уроків. У цьому випадку - з уроків російської й татарської мов, росіянці й татарській літературі.

Республіка Татарстан і її столиця Казань демонструють приклад багатовікової взаємодії насамперед мусульманській татарській і православній росіянці культур. Святкування 1000-летия Казані й саміт, що проходив у його рамках, країн СНД чітко виявив євразійське положення Казані, її періодично виникаючу сполучну роль для колишніх просторів Російської імперії й СРСР. Втім, ювілей усього лише дав подання про деякі аспекти життя Татарстану й Казані, але не привів до значних змін. У цілому ж в останнє п’ятнадцятиріччя в республіці збільшується, насамперед, роль релігійного й національного фактора. І в цій статті ми постараємося приділити увагу тим змінам у соціально-культурній ситуації в РТ, які одержали максимальний розвиток в останні роки. Разом з тим не варто забувати, що, незважаючи на всі особливості, республіка є одним з регіонів Федерації і її розвиток у цілому перебуває в рамках загальноросійських тенденцій

Якщо врахувати, що іслам почав поширення в Поволжя в середині VIII століття, в епоху Хазарського каганату, а проникнення християнства в Поволжя переважно пов’язане із хрещенням Русі в 988 р., те ми одержуємо майже тисячолітній досвід взаємодії цих цивілізацій. Найстарша мечеть Татарстану в Биляре ставиться до X століття, а найстарші церкви й собори - до середини XVI століття. Ці архітектурні спорудження - свідки розквіту тюрко-татарської й росіянці цивілізацій. Для татарської культури регіону ми можемо виділити три періоди розквіту:

1. Булгарский - XII - 1-я третина XIII в., асоційований насамперед з ім’ям Кул Галі і його поеми ” Кийсса-І-Юсуф”, що стала моральним кодексом мусульман-татар

2. Золото-ординско-Казанський - середина ХР/-XVI в., пов’язаний з тюркською літературою Поволжя й розквітом середньовічної поетичної традиції

3. Класичний - кінець XVIII - початок XX в., коли мусульманська філософська й літературна традиція критично освоює концепції й жанри

Нового часу в європейській культурній традиції, в особі насамперед росіянці цивілізації

Третій період став часом не тільки розквіту російської літератури, але й зародження цілої плеяди її класиків, тісно пов’язаних з Казанню: Державіна, Каменева, Лажечникова, Лева Толстого, Мельникова-Печерського, Боборикина, Чирикова, Горького, Хлебникова, Олексія Толстого1 . Образ Казані в російській літературі традиційно пов’язаний з високими жанрами: одою, трагедією, епосом. Це чітко видно від “Арфи” Державіна й “Громвала” Каменева до “Крутого маршруту” Гинзбург і “Життя й долі” Гроссмана. Образ післявоєнної Казані вже не зустрічається в класичних добутках російської літератури. Та й у татарській культурній традиції вигляд Казані зв’язаний насамперед із кривавими подіями: від бойні жовтня 1552 р. до “великого терору” 1937 р.2 У цілому радянська епоха після 1930-х рр., по не зрозумілим до кінця причинам, виявилася немилосердна до Казані, і вона перестала бути містом, де формувалися класики як росіянці, так і татарської літератур

У радянську епоху Казань, що була до цього інтелектуальним центром для величезних територій на Півночі й Півдні, усе більше перетворювалася в столицю автономної республіки, що об’єднала тільки чверть татар. Індустріалізація й урбанізація усе більше стали торкати титульного населення. В 1920 р. у містах жили 8% населення (4% татар), в 1989 р. - 73% (63% татар). Сьогодні, після бурхливих подій початку 1990-х, республіка здається одним з найбільш стабільних російських регіонів, усе більше сосредоточивающимся на своїх проблемах і усе менш реагуючим на події ззовні. Після масового повернення насамперед татар із Середньої Азії (ок. 166 тис. прибуло в 1989 - 2002 р.) республіка відрізняється все більшою стабільністю населення. Незважаючи на досить скептичне відношення більшості населення до концепції татарстанизма (формування особливої спільності татарстанцев), більшість молодого й середнього поколінь свиклось із ідеєю, що їхнє життя пройде в Татарстані. Входження республіки в першу десятку російських регіонів по обсязі промислового виробництва, кількості валового регіонального продукту (ВРП) на душу населення й самої чисельності населення скоріше підтверджує ці прогнози. Незважаючи на всі кризи перебудованої й пострадянської епох, Татарстан з вересня 1989 р. управляється одним лідером - нині президентом РТ М. Ш. Шаймієвим, що твердо контролює систему влади, що додає стабільність у життя регіону. Тому соціально-культурна ситуація в Татарстані є одночасно стабільною в середньостроковому вимірі, але й досить відрізняється від ситуації будь-якого попереднього періоду

Нинішній спосіб життя татарстанцев у величезному ступені визначається урбаністичною революцією 1950- 1970-хх рр., що торкнувся не тільки регіон Казані, але й більшу частину територій на Південно^-Сході, у районі традиційного проживання більшості татар республіки. Сьогодні татари по своїй соціальній структурі близькі до росіянином, та й національна інтелігенція Татарстану має явно більше поліструктурний і більше подібний з російською інтелігенцією склад, чим у багатьох інших республіках. Ця подібність проявляється в тім, що в татар значна частка виробничої інтелігенції (за даними перепису 1989 р. - 44,7% у складі міської інтелігенції в татар і 49,8% у росіян). Виявлена також виникла в 1980-е рр. тенденція збільшення частки адміністративно-управлінської інтелігенції в татар, а також інтелігенції художньо-творчої, викладачів вузів, працівників печатки. До початку 1990-х рр. частка зайнятих у партійно-державному апарату в татар була більш ніж у півтора разу більше, ніж у росіян, так само як і частка художньо-творчої інтелігенції. У цілому, по підрахунках дослідницької групи під керівництвом Л. Дробижевой, директори Інституту соціології РАН, частка татарської інтелігенції в порівнянні з 1960-мі рр. виросла у два рази. При цьому урбанізація татар СРСР уже в 1959 р. досягла 42%, що порівнянно з відсотком городян марійців і башкир до 1989 р. ДО 1989 р. чисельність татар-городян досягла 65,79%. У Татарстані більше чверті татарського населення живе в центрі суб’єкта Федерації, а ще біля чверті - в інших найбільших індустріальних центрах: Набережних Челнах, Нижньокамську, Альметьевске. Російське населення в результаті затоплення місць його розселення (після 1952 р.) по берегах більших рік і міграцій із приміських поселень у міста усе більше перетворюється в чисто міське населення. Характерно, що вже за результатами перепису 1989 р., населення Казані перевищує все сільське населення республіки

Pages: 1 2

Збережи - » Соціально-культурна ситуація в Татарстані . З'явився готовий твір.

Соціально-культурна ситуація в Татарстані





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.