Будь-який великий добуток, викликаний до життя духом і запитами нації, стає надбанням народу. М. Горький Роман Ч. Диккенса “Пригоди Оливера Твісту” - це добуток, спрямований не тільки на те, щоб показати жорстокі й нелюдські умови, у яких проживало в Англії 30- 40-х років XIX століття переважна більшість простих народів, але й на те, щоб виправити це несправедливе життя або хоча б у черговий раз залучити до неї увага соціуму. Головний герой роману - маленький хлопчик по ім’ю Оливер Твіст. Народившись у работном будинку, він з перших мінут свого життя залишився сиротою, а це означало в його положенні не тільки повне негод і позбавлень майбутнє, але й самітність, беззахисність перед тими образами й несправедливістю, які йому доведеться перетерпіти

Диккенс, як письменник-просвітитель, ніколи не докоряв своїх нещасних персонажів ні бідністю, ні неуцтвом, але він дорікав суспільство, що відмовляє в допомозі й підтримці тим, хто народився небагатим і тому з колиски приречений на позбавлення й приниження. А умови для бідняків (а особливо для дітей бідняків) й тім світі були воістину нелюдські. Работные будинку, які повинні були забезпечувати простих людей роботою, їжею, дахом, насправді були схожі на в’язниці: незаможних туди містили насильно, розлучаючи із сім’єю, змушували виконувати марну й важку роботу й практично не годували, прирікаючи на повільну голодну смерть. Не зрячи адже самі робітники називали работные будинку “бастилиями для бедных”.

Коли читаєш роман, іноді здається, що письменник-реаліст у своєму прагненні показати всі пороки й недоліки сучасного йому суспільства, надто згущає фарби. Насправді ж він частіше зм’якшував їх, оскільки иидимая їм реальність була ще більш немислимої й неправдоподібною. Взяти хоча б неймовірно важка, дивовижна дитяча праця

Малята, узяті в учні сажотрусом, змушені були по многу годин у день проводити в закопчених трубах лондонських будинків, перебуваючи в постійній небезпеці застрягти або задихнутися там. Виснажені роботою, побоями й недоїданням, діти часто вмирали, не зумівши вибратися з димоходу. Хлопчики й дівчинки, які були нікому не потрібні, волею случаючи очутившись на вулицях міста, часто ставали зовсім загубленими для суспільства, оскільки попадали в кримінальний мир з його жорстокими законами. Вони ставали злодюжками, жебраками, дівчини починали торгувати власним тілом, а після цього багато хто з них закінчували своє недовге й нещасливе життя у в’язницях або на шибениці. Диккенса, як твір з аллсоч. ру © 2005 і багатьох письменників того часу, хвилював питання: що є головним у формуванні характеру людини, його особистості - суспільне середовище, походження (батьки й предки) або його задатки й здатності?

Що ж робить людини таким, який він є: чималий і шляхетний або ж підлий, безчесний і злочинний? І чи завжди злочинний означає підлий, жорстокий, бездушний? Відповідаючи на це питання, Диккенс створює в романі образ Нэнси - дівчини, що потрапила в ранньому віці в кримінальний мир, але сохранившей добре, чуйне серце, здатність співчувати, адже не зрячи ж вона намагається захистити маленького Оливера від порочного шляху. Таким чином, ми бачимо, що соціальний роман Ч. Диккенса “Пригоди Оливера Твісту” являє собою живий відгук на найбільш злободенні й животрепетні проблеми сучасності. А по популярності й вдячності читачів цей роман по праву можна вважати народним