Соціальний, філософський і релігійний зміст злочину Родіона Раскольникова в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»

В одному зі своїх кращих романів “Злочин і покарання” – Федір Михайлович Достоєвський ставить безліч питань, відповіді на які він шукає, аналізуючи злочин, доконаний головним героєм, і його наслідку. Автор вкладає в добуток найглибший філософський, соціальний і релігійний зміст. І, щоб зрозуміти його, потрібно колись розібратися в причинах злочину Родіона Раскольниксва. Але необхідно чітко розрізняти зміст і мотиви доконаного головним героєм убивства. От, наприклад, у чому відмінність соціальних мотивів від соціального змісту злочину Раскольникова.

Соціальні мотиви – це нестерпні умови життя, у які потрапив головний герой, і болісна свідомість того, що не тільки він, але й тисячі інших людей неминуче приречені на ранню смерть від голоду й хвороб, убогість і безправ’я. Це суспільство, соціум, що оточує юнака, почасти й штовхає його на вбивство баби-процентщицы Алены Іванівни. На її гроші Розкольників хотів допомогти бідним людям, “улаштувати сотні, тисячі добрих справ і починань”. Це один з мотивів злочину мотив соціальний

А в чим же тоді соціальний зміст злочину? Він у тім, що людина, пішовши проти совісті й вчинивши злочин, уже не може жити як колись у людському суспільстві. Учинок проти совісті без покаяння й спокути провини раз і назавжди, “як ножицями”, відокремлює особистість від суспільства

Що й було з Раскольниковым до того, як він зізнався й прийняв страждання для звільнення від свого гріха. Суспільство відкинуло Раскольникова це ясно й з того, як до усі права захищені 2001-2005 йому ставилися каторжники в Сибіру. Але вони не приймали юнака не тому, що він убивця. Адже на кожному з них лежав тягар тяжкого злочину

Каторжники бачили, що Розкольників не вважає їхній гідними спілкування, що він підніс себе на невидимий п’єдестал, з якого 334 презирливо оглядає інших. Але чому він так підняв себе над навколишніми? Причина в його теорії, створеної й вистражданої їм системи ідей, що багато в чому й стала головною причиною злочину. Відповідно до теорії, Розкольників ділить всіх людей на два розряди: одні (їхня більшість) мовчазно й покірно підкоряються встановленим порядкам, ніколи не повстаючи проти нього, а інші “незвичайні люди” (Наполеоны й Магометы) сміло повставали проти існуючого ладу, не зупиняючись перед насильством і злочином. Розкольників вирішив, що повинен довести собі й іншим, що він не “тварина тремтяча”, а природжений “владар долі”.

Убивство Алены Іванівни Родіон розглядає як експеримент. Ця теорія і є філософський мотив злочину. Всім своїм твором Достоєвський спростовує ідею Раскольникова. Автор починає спростування з того, що Родіонові не вдався експеримент над собою, він не зміг без каяттів совісті переступити через кров, навіть “бридкої, нікому не потрібної старушонки”. Розкольників доходить висновку, що раз він не зміг, він не Наполеон

Але й не “тварина тремтяча”. Хто ж тоді? От перший аргумент проти його теорії: жодного людини не можна однозначно віднести до “владарів долі” або до “тварин тремтячої”. Раскольникова починають терзати каяття совісті (відбиттям цього можна вважати й сни Родіона).

Герой невірно думає, що ці борошна ознака щиросердечної слабості й боягузтва, неварта щирих “двигунів історії”. Але він ніяк не хоче зневіритися у своїй теорії, хоча вона явно суперечить його гуманній сутності. Розкольників продовжує вважати свої ідеї правильними, тільки він, на жаль, не ставиться до “право имеющим”.

Відкидає свою теорію Родіон лише на каторзі, коли юнак тісно сходиться із простими людьми й особливо із Сонечкой Мармеладовой. Розкольників починає розуміти, що всі люди однакові й усі гідні щастя, до якого кожний повинен прагнути, допомагаючи іншим. Релігійний же зміст злочину в тім, що Родіон Розкольників порушив дві головні заповіді: “не убий” і “не загордися”.

Автор на прикладі свого героя показує в романі, чим може обернутися цей злочин. Гординя завжди вважалася одним з найстрашніших гріхів і карала суворо повною самітністю. А замах на людське життя карало людьми смертю фізичної, а Богом смертю духовної. І тільки страждання в ім’я спокути цих страшних гріхів, искреннее каяття могли врятувати нещасних грішників

Тоді даруется їм духовне відродження, а, виходить, і щиросердечний спокій. Отже, філософські, релігійні й соціальні ідеї автора злилися в одній думці: всі люди однакові немає вищих і нижчих. Кожний з нас може досягти щастя, спокою й духовної гармонії, якщо ніколи не піде проти своєї совісті й загальнолюдських законів

Збережи - » Соціальний, філософський і релігійний зміст злочину Родіона Раскольникова в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання» . З'явився готовий твір.

Соціальний, філософський і релігійний зміст злочину Родіона Раскольникова в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.