Звичайно, Аннета, Марко й інші герої роману володіють «самостійним» існуванням, як це буває в добутках майстрів реалістичного мистецтва. Як і в « Жан-Кристофе», «духовний двійник» Ролана Аннета - повнокровний образ, ми бачимо її у всій своєрідності зовнішнього й внутрішнього вигляду. Однак внутрішня близькість героїв Роланові обумовлює незвичайний жанр роману ліричного, «» внутрішній мир, щоаранжує, епічного героя й близького йому ліричного героя. «Яке б не був цей добуток, воно - музика»,- писав Ролан про «Зачаровану душу» і міркував про нього як про симфонію, у якій «зливаються лейтмотиви», «переплітаються музичні фрази», звучать «мелодії»; «співзвуччя» неважко побачити й у системі образів роману, у постійних співвіднесеннях паралельних і контрастирующих тим (Аннета й Сильвия, мати й син і т.п.). Ромен Ролан «чув» свій утвір і кликав читача прислухатися до нього.

Знову, як і в « Жан-Кристофе», перед нами «симфонія» душі, відтвореної у всіх нюансах і дрібних рухах. Тут є певна подібність із принципом розкриття людини в «Пошуках втраченого часу» Пруста. Особливо в перших частинах роману, коли Ролан - не без впливу Бергсона - бачив інтерес добутку в тім, як «у душі врівноваженої, чималої й розважливої жінки, неведомо для неї самої, незримо живе любовний початок, що не визнає границь дозволеного». Тоді душу Аннеты рисувалася «безоднею», про яку сама героїня «не має ніякого подання», а «щирим життям» Ролан могло назвати «лише внутрішнє життя». Нагадує про Прусте й те, що Ролан мислив собі «лінії розвитку образа героїні» через втілення любовного початку: любов до батька, потім до сестри, до сина, до пораненого ворога й т.д.

Однак Ролан ніколи не був эгоцентричен і завжди піклувався про інших, про людство, створюючи приклад мужності й стійкості. Специфічне ототожнення людини з «рікою» у романі Ролла-На «Зачарована душа» - наслідок прагнення до багатопланової, динамічної характеристики, до розкриття внутрішнього миру у всій повноті, у всіх нюансах тих нескінченних складностей і багатств, ім’я яким - «я». Герой Пруста прилучається до себе самому, Анкета - це «всесвітня Мати», що прилучається наприкінці свого шляху до «радостей і страждань всіх живучих». Свою героїню Ролан міряє міркою титанічної, міркою випробувань, що випадають на частку людей в XX столітті: бідність, війна, фашизм. «Справжні відкриття» героїня Ролана робить тоді, коли «починає працею добувати свій хліб», коли проникає в «брехливу сутність сучасного суспільства», коли йде «від мрій до діяння», від індивідуалізму до колективізму.

Роман «Зачарована душа» сприймається як добуток нового в порівнянні з « Жан-Кристофом» історичного етапу, пов’язаного із зовсім певним періодом у житті буржуазного суспільства. Роллановские герої, волелюбні й мужні інтелігенти, поставлені тепер перед особою всесвітньо-історичного процесу загибелі експлуататорського укладу й перед необхідністю знайти шлях до нового суспільства. Але «Зачарована душа» не тільки розповідає про те, як Аннета, Марко шукають істину - роман сам по собі є пошуки істини, є відкриття XX століття як революційної епохи, прилучення й автора, і героя до цієї революційності. От чому «Зачарована душа» разом зі зміною відносини до миру, до героя містить у собі й зміна эстетических принципів - від романтичних, символічних (особливо в зображенні позитивного героя) і критично-реалістичних (переважно в зображенні негативних персонажів і обставин) до соціалістичного реалізму, уже очевидному в «Провісниці».

Більша суспільна тема відразу ж, на початку роману, намічена Роланом в історії Аннеты. чия любов до незалежності й волі зіштовхується із вдачами буржуазної сім’ї Бриссо, із тверезими ділками й лицемірами, які намагаються організувати вигідний для них шлюб Пиці з Аннетой. Пиці Бриссо - типовий образ діяча буржуазної парламентської республіки, глибоко й всебічно розкритий у реалістичній літературі Франції з кінця XIX століття. Конфлікт загострюється в романі «Літо», коли Аннета пориває зі своїм соціальним середовищем.

Героїня роману вирішує спочатку моральну проблему сполучення любові й незалежності з метою досягнення внутрішньої гармонії, морально доконаної духовного життя. Внаслідок цього Аннета свідомо відстороняється від політичної боротьби як від заняття, на її думку, не дуже гідного й не дуже важливого. Тому й саме громадське життя, політична боротьба майже не зображені в «Леті», що розповідає сімейну історію, хоча й насичену більшим суспільним і психологічним змістом. Роман відтворить потік почуттів героїв - Аннеты, а потім сина її Марка - стихію безперервно переміняються, що зіштовхуються щиросердечних рухів, поривів, прагнень. Потік цей глибокий, небезпечний і часом незбагненний. Він сильніше волі й розуму.

Третя книга «Зачарованої душі» - «Мати й син» - у великому ступені насичений конкретно-життєвим і навіть суспільно-політичним матеріалом. Дія роману відбувається під час першої світової війни, мова йде об особливо хвилювали письменника суспільних подіях, про криваву бойню. Аннета - втілення любові й жалю, .об’єднуюча всіх страждаючих, всіх роздираючих один одного, осліплених ненавистю людей. Головної, а по суті справи, єдиної - оскільки й народ заражається отрутою ненависті - антивоєнною силою виявляється Аннета. Як романтичний символ, як створений Роланом зразок, вона піднімається не тільки над імперіалістичною війною, але й над політичною боротьбою взагалі. На передньому плані тому «припливи» і «відливи» почуттів героїв, історія болісних переживань. Аннеты й Марка, пов’язана із проблемою внутрішнього вдосконалювання героя.

«Провісниця» здобуває подібність із «Ярмарком на площі», вона близька публіцистиці Ролана 30-х - років гнівним, уїдливим описом буржуазної цивілізації. Але Ролан іде тепер далі, ніж в « Жан-Кристофе», у реалістичному осмисленні буржуазного суспільства. Ролан зміг представити самий механізм суспільної системи Франції. У сутність її проникає насамперед Аннета.