Тему “футлярної людини” можна по праву вважати наскрізний у творчості Чехова. Перший крок у розкритті цієї теми письменник робить ще у своєму ранньому добутку “Учитель словесності”, але в 1898 році з’являються три оповідання, так звана “Маленька трилогія”, які можна об’єднати в цикл на основі їхньої загальної проблематики. Найбільш гротескну картину “футлярної” життя автор дає в першому оповіданні трилогії, де тема заявлена вже в назві. Чехів малює явно перебільшений образ, що є художнім узагальненням суспільного явища того часу. Так, перед нами з’являється Беликов - людина з досить цікавим і навіть “чудовим” характером і звичками: “у дуже гарну погоду” він “виходив у калошах і з парасолькою й неодмінно в теплом пальто на ваті. І парасолька в нього був у чохлі, і годинники в чохлі із сіркою замші, і коли виймав перочинный ніж, щоб очинить олівець, те й ніж у нього був у чехольчике; і особа, здавалося, теж було в чохлі, тому що він увесь час ховав його в піднятий комір”.

Не випадково автор приділяє особливу увагу портрету героя. Він прагне за допомогою характеристики побуту, костюма Беликова розкрити його душу, внутрішній мир, показати його щира особа. Так, уже з портретного опису ми бачимо, що вчитель грецької мови повністю відгородився від живого життя, наглухо замкнувся у своєму “футлярному” мирке, що здається йому краще справжнього. Футляр “обволікає” мозок, контролює думки героя, придушуючи позитивного початку

У такий спосіб він втрачає всього людського, живого, перетворюється в механічну машину правил і циркулярів. Але страшнее всього те, що цього правила й забобони він нав’язує усьому навколишньому світу, у якому до так всі мети ставляться й досягаються тільки по необхідності. Гнітячи всіх своєю обережністю, Беликов давить на людей, змушує їх бояться: “Наші вчителі народ всі мислячий, глибоко чималий, вихований на Тургенєві й Щедріні, однак же цей чоловічок, що ходив завжди в калошах і з парасолькою, тримав у руках всю гімназію цілих п’ятнадцять років! Так що гімназію? Все місто!” Розвиваючи думку Чехова, ми розуміємо, що “футляр” - це узагальнений образ всієї Росії з його державним режимом

Новий поворот в осмисленні проблеми вносить образ Маври. Темрява й неуцтво людей з народу - теж “футляр” охватывающий все більші сторони життя. Але в місто проникають віяння нового часу. З’являються незалежні, вільні особистості (Коваленко, його сестра), що розкривають із нещадною силою “задушливу атмосферу” такого життя. Вони знаходять ключ до рішення проблеми, що укладений у головній фразі добутку: “Ні, більше жити так неможливо!

” Дійсно, із приходом таких людей закінчується панування Беликова. Він умирає. Але створюється таке враження, що copyright