Ніч. На лузі біля багаття п’ять хлопчиків. У казанку вариться картопля. Поблизу пасуться коні. Раптом собаки загавкали й кинулися втемноту.

Широкоплечий неулюжий парубійко мовчачи підхопився, стрибнув на коня й поскакав слідом за собаками. Це був Павло, один з героїв оповідання Івана Сергійовича Тургенєва “Бежин луг”. Я не випадково почав із цього епізоду, що сподобався мені більше всіх. Павло сподобався мені більше інших хлопців. Він був з бідної селянської сім’ї й одягнений був дуже бідно, особа порита віспою, а голова, як говориться, з пивний казан

Але було в Павлові щось дуже привабливе. Особливо ясний розумний погляд, сильний голос, спокій і впевненість. Ще більше залучає в ньому його діяльність

Всі хлопці сиділи, а він варив картоплю, стежив за багаттям. І оповідання його відрізнялися від оповідань інших хлопців. Павло завжди говорив тільки про те, що сам бачив, у його оповіданнях був гумор. І коли він розповідав, як чекали дня, коли Тришка-Антихрист повинен був спуститися на землю, всі хлопці сміялися. Ще із хлопчиків мені сподобався костячи

Правда, він багато в чому відрізнявся від Павла. Костячи на два роки молодше Павла. У нього худа особа, з гострим, як у білки, підборіддям, більші чорні очі дивилися завжди трошки смутно, начебто хотіли щось сказати, але мовою таких слів не було. Худенький, він був одягнений так само бідно, як і Павло. А особа в нього було втомлене, із хворобливим вираженням

виявився вночі в лісі, те, напевно, теж злякався б нічних лементів. Але не тому, звичайно, що уявив собі лісовиків, а просто так, тому що якось страшно в темряві. Хлопчики, про які пише Тургенєв, були неписьменними, марновірними, і вони всерйоз вірили тому, що розповідали Костячи, Илюша й Федя.

Зате вони багато чого знали й уміли робити: пасли коней, допомагали дорослим у поле й будинку, збирали в лісі ягоди, гриби, особливо добре почував себе в нічному Павло. Він краще всіх знав природу, пояснював хлопцям, яка птах кричить, хто all soch © 2005 у ріці плескається. Костячи сказав, що проходив мимо бучила, а там хтось застогнав жалісливо.

Костячи злякався, уявивши собі водяника. А Павлик сказав, що так можуть кричати маленькі жаби. У той же час Костячи краще всіх описував природу у своїх оповіданнях. Він дуже барвисто описав, як тесля Гаврило зустрів у лісі русалку

Павло любив теперішнє життя лісу й поля, а Костячи бачив у всім цьому щось казкове. Мені, як і Тургенєву, у мовленні Павла сподобався його гумор і здоровий глузд, а в мовленні Кістки - мрійність, поетичність. Було між ними ще одна відмінність. Павло був сміливим, рішучим хлопчиком

Я вже написав на початку, як Павло рішуче поскакав на коні. Це він хотів віджахнути вовка, а із собою не взяв нічого, крім лозини. А коли повернувся, і не подумав похвастатися свій сміливістю. А Костю навіть сам Тургенєв назвав трусишкой.

И не зрячи. Адже Костячи лякався всього незрозумілого, навіть лементу жаби в бучиле. Костячи був добрим хлопчиком. Він дуже жалував Феклисту, мати Васи, що потонув. Коли Павло пішов до ріки, Костячи застеріг його, сказав: “Обережно, не впади!

” А Павло піклувався про інших не на словах, а на ділі він кинувся рятувати від вовка не свого коня, а всіх коней. І картоплю варив не для себе, а для всіх хлопців. Коли я читав оповідання, мені було трошки завидно. Ми, звичайно, живемо куди краще тих хлопців, але хотілося б так само добре знати природу, уміти їздити верхи й взагалі бути такими ж вільними на лузі, у полі, влесу.