Темою і метою будь-якого мистецтва і примирення індивідууму із Всесвітом.

Р. М. Рільке.

Р. М. Рільке — один із найвитонченіших поетів початку XX ст. Здібність і сприймати культурні цінності різних епох і народів, духовна широта, гостроти світовідчуття, якими він був обдарований від природи і розвивав у собі протягом усього свого життя, дали змогу йому не лише продовжувати традиції великої євроропейської літератури, а й сказати в ній своє неповторне слово. Рільке прагнув силою поезії протидіяти ненависті, відчуженості, бездуховності, які заполонили сучасний йому світ. Болісно сприймаючи втрату гармонії з Космосом, поет вважав, що відродити її можна за допомогою мистецтва. Тому тема митця і мистецтва була однією з провідних у його творчості.

1923 р. Рільке завершив збірку «Сонети до Орфея», яка вважається вершиною його творчості.

За давньогрецькими міфами, Орфей — співак, музикант, наділений магічною силою. Його музика і спів підкорюють людей, звірів і навіть богів. Володар світу померлих Аїд, теж зачарований мистецтвом співака, обіцяє повернути його кохану зі світу померлих, але за однієї умови: Орфей не повинен озиратися на дружину, яка йшла за ним. Та Орфей озирнувся — і втратив Евридіку назавжди.

Надаючи силі поетичного слова величезного значення у духовному житті людини, саме постать Орфея обрав Рільке для віршів, у яких найповніше відобразив свої мистецькі ідеали. Збірка «Сонети до Орфея» складається з п’ятдесяти творів.

У першій частині «Сонетів» автор зображає легендарного співця, який своїм мистецтвом змінює світ, перероджує його:

Спів Орфея! Співу повен слух.

Змовкло все, та плине крізь мовчання

новий початок, знак новий і рух.

Навколишній світ завдяки силі слова стає добрішим, у серцях живих істот пробуджується любов: Виходять звірі з лісової тиші, покинувши кубельця чи барліг, вони, либонь, зробилися тихіші не з остраху, не з хитрощів своїх,а з прислухання. Рев, скавчання, гам, зламали в їх серцях.

Спів Орфея пробуджує в людях потяг до небесного, вічного, до гармонії воздвигає в їхніх душах храм любові: їм за пристанок недавно ще була маленька хижа, де крилася жадливість їхня хижа і де при вході аж хитався ґанок, — там ти воздвиг в їх прислуханні храм. Рільке робить Орфея символом творчої сили, яка може врятувати світ, уособленням всемогутності поезії та музики.

Роздуми Рільке про сумну місію митця на Землі знайшли своє відображення й у вірші «Орфей. Евридіка. Гермес». Орфей спустився до Аїду, щоб забрати свою Евридіку, бо йому не було без неї життя. Та Евридіка вже здолала свій земний шлях, відійшла від плотського життя, її дух піднісся до небесних висот: Вона в собі вся скупчилась, посмертям наповнена по вінця. Як плід вбирає солодощі й тьму, вона ввібрала в себе смерть велику, таку нову, що й не збагнути їй.

Тієї Евридіки, що жила колись на Землі, вже немає, вона тепер маленька часточка Всесвіту:

її розв’язано, мов довгі коси, і віддано, мов пробуялу зливу, й поділено, немов запас стократний. Вона — вже корінь…

Втрата коханої породила в душі Орфея плач такої сили, що

…аж світ суцільний обернувся, де знову все було: і ліс, і шлях, і поле, і ріка, і звір; але в плачливому отому світі так само, як над іншою землею, і сонце йшло, й зоріло тихо небо…

Своєю піснею Орфей з’єднав світ земний і потойбічний, душі живих і померлих людей, живі і неживі частинки Космосу, що постійно змінюється, перебувають у вічному русі. А саме в цьому і вбачав місію поета на землі Райнер Рільке.