Це прислів’я — улюблене в моєї бабусі. Вона часто вживає його, завжди іронічно, а іколи — просто для того, щоб абищо сказати. І справді, прислухайтесь, придивіться до всього, що відбувається. Наприклад, дочка вирішила допомогти матусі прибрати кімнату. Весело, швидко впоралася дівчинка і, задоволена своєю роботою, побігла купувати морозиво. Мати спочатку побачила, що речі не на місцях: чогось ножиці з полиці перемістилися до виделок, рушник лежить у куточку дивана, засохли квіти. Звичайно, не заплакала мати, але ж і весеж таки не відчула задоволення від такої допомоги. Влучне тут наше прислів’я? Авжеж.

Таких прикладів можна навести безліч. Працюють, наприклад, учні на уроках праці. Хтось сумлінно все виконує, може, занадто довго вовтузиться, але закінчує справу — і все як слід. А інші швидко-швидко не туди гвинтика вкрутили, і не так аркуші зшили. Перевірив учитель — не вийшла потрібна річ, користування, не переробивши, не можна. І хоч плач тому вчителеві, а виконавці ж працювали весело й бездумно. Знов прислів’я спрацює. Тож як у мене вдома щось не до ладу виходить, бабуся й гукне: «Що? Дівчата шиють та співають?» А я у відповідь: «А мати поре та плаче» — і йду виправляти свої помилки.