Недарма говорять, що поезія - це музика душі. І правда, варто лише назвати імена великих поетів Росії й, відразу, ще не доторкнувшись до книг, відчуваєш ту сховану мелодію російського серця. Це стосується не тільки поетів «золотого століття», але й поетів сучасності. Говорячи про їх, я не можу не торкнутися самої суті творчості. Адже творчість - це не тільки стан душі, але й реальність наших днів, відображувана на папері через духовну призму поета. Адже цим я хочу довести лише те, що поети нашого часу, кінця XX століття, майже нічим не відрізняються від поетів XIX століття. Іншої була тільки реальність, у якій жили поети. Для поетів пушкінського часу це було піднесене століття, століття прекрасного й шляхетного. У часи Рад ідеали й прагнення були зовсім іншими, спрямованими, як здавалося, на «світле майбутнє».
Говорячи про сучасних поетів, я не буду заглиблюватися в політичну й соціальну роздробленість країни. Я хочу тільки розповісти про поетів, що полюбилися мені. Таким поетом, що торкнувся моє серце, я можу вважати, у першу чергу, В. Висоцького, спершу знедоленого, а після всіма визнаного. Найбільше в його поезії мене притягають його вірші про гори, а отже, і про друга. Адже там, де гори, там і теперішній перевірений друг. У поезії В. Висоцького гори з’являються перед нами, як щось гарне й прекрасне, але до жаху небезпечне
Отут не рівнина,
Тут клімат іншої;
Ідуть лавини одна за однією
И за каменепадом іде каменепад
Він перед нами розкриває силу гір. Силу відчуття прекрасного, прагнення вгору, почуття ліктя
… якщо йшов він з тобою, як у бій,
На вершині стояв, хмільний,
виходить, як на себе самого,
покладися на нього
Такою же силою володіють вірші Расула Гамзатова. У його віршах відчувається свіжість ранкових гір його батьківщини, дзенькіт гірських рік. Мені подобаються його вірші про жінок, як про піднесеному й прекрасному. Подобаються в його віршах дбайливе й любовне відношення Котчизне.
Цікаві й твору Розенбаума, у яких він показує трагедію Афгана, важка праця моряка, що йде в далеке плавання, любов у лихоліття, трепетне відношення Кродине.
И ми йдемо зовсім не так, як удома,
Де немає війни й всі давно знайомо,
Де трупи бачать раз у році пілоти,
Де із хмар не валять вертольоти
Сучасна поезія повна не тільки соціальним, але й духовним. Через неї людина шукає себе й пізнає навколишній світ. Хотілося показати більше поетів і глибше розкрити їхню поезію, але я думаю, загалом я зумів відобразити свої почуття
Збережи - » Що я почуваю, читаючи вірші сучасних поетів . З'явився готовий твір.