Ми - те, про що ми думаємо цілий день. Емерсон Психологи затверджують, що переконання - не що інше, як несвідома інформація, що ми приймаємо за істину, щоб виправдати наші вчинки й відношення до життя. Вони також доводять, що переконання багато в чому сковують людини, встають перешкодою на шляху до реальних цінностей життя. Помилкові переконання ведуть ктрагедии.

Про це можна судити по многим епохальних творах мистецтва. Для приклада досить згадати один з перших добутків російської літератури “Житіє протопопа Авакума”, написане самим Авакумом. Автор є головним героєм своєї книги. По прихильності своїм переконанням Авакум - ярчайший приклад у росіянці історії

Авакум був старообрядником і виступав проти культових реформ патріарха всея Русі Никона. У результаті - багато років піддавався жорстоким переслідуванням з боку офіційної церкви. Його хотіли переконати, зломити фізично й морально. Нічого не вийшло. Авакум гордо зійшов на своє багаття, не змінивши своїм переконанням

Ці переконання, звичайно, підняли Авакума над тлінністю життя й над багатьма бездуховними й слабкими духом людьми того часу. Можна сказати, що в даному конкретному випадку переконання - щастя для Авакума на землі, незважаючи на багаття. Він, видимо, розсудив, що смерть миттєва, а життя вічна заслуживается тільки через глибокі переконання, а в цьому випадку переконанням для нього є старообрядницька віра в Бога. Отже, для Авакума переконання - порятунок і вічне життя. Але справа в тому, що його приклад надихнув на страшні страждання десятки тисяч простих росіян людей

Акти самоспалення захлиснули никоновскую Росію. Історики зафіксували факти, коли люди горіли цілими селами. Защіпалися в лазнях, церквах і т.д. Я думаю, що всі ці люди були не такими лютими прихильниками твердих поглядів і переконань, як їхній пастир Авакум. І навіть теоретично вони не були так підготовлені до боротьби з никонов зніми реформами

Властиво, якщо подивитися з погляду нашого часу, то реформи Никона принципових нововведень у релігію не вносили. Але для віруючих людей того часу проблема: молитися двома або трьома перстами - уже означала момент смертельного вибору. По суті, велика кількість людей постраждали за чужі переконання. Можливо, що чужі переконання так легко переймають, коли життя важке й люди не можуть реалізувати себе в ній. Але це - зоря нашої літератури

Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру В наступних добутках переконаність приймає усе більше масовий характер. Пастирі приходять до сліпої череди, а народ, обуревает ідеями, зі свого середовища висуває вождів

Майбутні вожді свідомо починають готовити себе на роль людей із твердими, непохитними переконаннями. Такий Рахметов у романі Чернишевського “Що робити?”. Авакума мучили проти його волі, а Рахметов сам себе змушував спати на цвяхах. Усе закінчилося перемогою більшовизму в Росії з великими для неї жертвами. Письменники, які були свідками революційної епохи, я вважаю, створили типи переконаних героїв, які як би замикали лише на собі трагедію своїх переконань

Самі вони гинули, але їхньої провини за загибель багатьох людей уже не було. Булгаковський Олексій Турбін, розуміючи, що білому руху кінець, народ не з ним, а проти нього, сам шукає собі смерті. Ми пам’ятаємо, що Турбін, зажадавши, щоб усі зняли погони, сам залишається до кінця вдивизионе.

Микола, брат, вірно розуміє, що командир “смерті від ганьби чекає”. І командир дочекався її - він гине під кулями петлюрівців. З’являється “Тихий Дон” Шолохова.

Тут геніально, по-моєму, показана трагічна доля людини, що намагається підібрати собі підходящі переконання. Григорій Мелехов естествен і хоче від життя тільки одного - людського щастя, але… Момент, коли герой виявляється між ідеями, як муха між верблюдами, осмислює й И. Бабель у своєї знаменитої “Конармии”. Його герой Оповідач, прийнявши ідею більшовиків, ніяк не може злитися з конкретними носіями цієї ідеї. Доходить до смішного: він зарубав шашкою гусака, щоб показати, що він, як і вони, не боїться виду крові, не мамій

Але це не допомагає. Душу в Оповідача добра, і вона бере гору над всіма ідеями, крім все-таки однієї - більшовицької, тому Оповідач виглядає безглуздо. Він іде в атаку разом з усіма, не кланяється кулям, але свій наган спеціально не зарядив, щоб, не дай Боже, не вбити ЛЮДИНИ! Бабелевский тип носія переконаності мені найбільш близький

Нарешті, сучасна література енергійно працює над створенням типу героя, для якого переконання поступово переходять у розряд умовностей. Це в основному добутки про так званих роки “застою” у СРСР. Герої добутків - дипломати, розвідники, учені, письменники, державні діячі, уже знають ціну своїм переконанням і ставляться до них як кусловностям.

Початок руху до такого героя дали наші емігранти сімдесятих. Оповідання Георгія Владимова “Не обертайте уваги, маэстро!”, опублікований в 1982 році на Заході, яскравий тому приклад. Радянська сім’я, у яку впроваджують гэбистов, поступово розуміє, що всі святі комуністичні ідеї - усього лише безглузда умовність. Гэбисты люблять Висоцького й Окуджаву, але в той же час спостерігають за письменником-дисидентом і по телефоні тріпають нерви іншим неблагонадійним інтелігентам…

Так можуть поводитися тільки люди, не обтяжені твердими переконаннями. Отже, я дійшов висновку, що переконання залежать від рівня нашої свідомості. Чим вище рівень свідомості, тим ми тонше й гнучкіше ставимося до людей і взагалі кжизни.