Володимир Маяковський широко відомий насамперед як поет революції. Це й не дивно - довгий час його вірші були своєрідним маніфестом радянської Росії. Поет жив у дуже складний час, час соціальних потрясінь і більших змін у суспільстві. Його творчість визначалася як значними подіями початку XX століття, так і літературним розвитком цього періоду

У творчості Володимира Маяковського мене вражає непідроблена щирість цієї людини. Вона видна як у його політичній поезії, так і в любовній ліриці. Але все-таки більше мене залучає Маяковський-Лірик, тому у своєму творі про те, що мені подобається в його творчості, я хочу зупинитися насамперед на нього ліричних добутках

У поемі “Хмара в штанях”, написаної Маяковським в 1915 році, ми бачимо переживання молодого талановитого поета, що полюбив красуню Марію. Але це велике почуття приносить героєві поеми не радість, а страждання: Помнете? Ви говорили: “Джек Лондон, гроші, любов, пристрасть”, - а Я одне бачив: ви - Джиоконда, яку треба украсти! І украли. Хто ж украв Марію? У поемі немає явного суперника, того, кого любить Марія

Але в ній є присутнім куди більше сильний вічний суперник всіх часів - це гроші й майбутнє благополуччя: Увійшла ти, різка, як “нате!”, муча рукавички замш, сказала: “Знаєте - я Виходжу заміж”. По-моєму, ці рядки дуже добре передають як незручність подібної ситуації, так і сумне розчарування молодого поета, що міг запропонувати улюбленої тільки свої власні почуття. А вони виявилися непотрібними. Тому не дивно, що в передмові до поеми ми зустрічаємо гнівний лемент “Геть вашу любов” - любов, яку можна купити. У цій поемі мені особливо подобаються такі рядки, що передають силу почуттів поета: Апо! Хто говорить? Мама? Мама! Ваш син прекрасно хворий! Мама! У нього жар серця. Скажіть сестрам, Люді й Оле, - Йому вже нікуди дітися. У любовній ліриці Маяковського, як і в його творчості в цілому, мені подобаються вражаючу уяву авторські метафори

Наприклад, як у вірші “ Флейта-Хребет”: Я Душу над прірвою натягнув канатом, жонглюючи словами, захитався над нею. Або: Я Сьогодні буду грати на флейті, На власному хребті. Володимир Маяковський уміє створювати удивительнейшие образи, вражаючи читача незвичайністю свого Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 бачення миру. Наприклад, у вірші “Ніч” він використовує несподіване порівняння, уподібнюючи освітлені вікна нічного міста руці гравця з віялом карт. У поданні читача виникає образ міста-гравця: Багряний і білий відкинутий і зім’ятий, У зелений кидали жменями дукати, А чорним долоням вікон, що збіглися, Роздали палаючі жовті карти. Вертаючись до любовної лірики Володимира Маяковського, мені хотілося б відзначити, що поет випробовував воістину глибокі почуття

Для того щоб виразити їхню повноту, поет використовував слова-гіганти: “громада любов”, “любовища”. Він не може почувати дрібно: …душу витягнуся, розтопчу. Щоб Більша.- і закривавлену дам, як прапор… А якою теплотою перейняті такі рядки поета: Дай хоч останньою ніжністю вистелити твій крок, що йде. У листі Л. Брик Маяковський писав: “Любов - це життя, це головне

Від її розвертаються й вірші й справи й все інше. Любов - це серце всього. Якщо воно припинить роботу, все інше відмирає, робиться зайвим, непотрібним. Але якщо серце працює, воно не може не проявлятися в цьому у всім”. Мені здається, що ці слова як не можна більш точно виражають зміст любовної лірики Маяковського

У ній - саме життя. Відповідаючи на запитання твору, я зупинюся також на сатирі Володимира Маяковського. Мені вона подобається своєю гостротою, а також точністю влучення в “кулаків і бюрократів, дурнів і підлабузників”.

Глибокою іронією перейняті рядки вірша “Гімн хабару”: И нема чого доводити - Ідіть і беріть. Замовкне газетна погань адже. Як баранів, треба стригти й голити їх. Чого соромитися у своїй батьківщині? Цей вірш, написаний Маяковським в 1915 році, вражає своєю актуальністю. Як би ні не хотілося це визнавати, але воно, напевно, ще надовго залишиться злободенним, тому що “всі тут, від молодшого двірника до того, хто в золото затканий”. Дісталося від Маяковського й чиновникам, які, подібно грибоедовскому Фамусову, зводили свої службові обов’язки до підписання паперів. У вірші “Фабрика бюрократів” Маяковський пише: Що завгодно підписом подляпает, і не разберясъ: куди, навіщо, кого? Власну тіточку призначить римським папою, Сам собі підпише смертний вирок. Ці й багато інших сатиричних творів Володимира Маяковського - “кавалерія гострот”, спрямована проти гірших соціальних явищ, - змушують нас і посміхнутися, і задуматися. Напевно, у кожного є які-небудь улюблені рядки того або іншого поета

Що мені ще подобається в Маяковського? От ці широко відомими рядки, що стали: Послухайте! Адже, якщо зірки запалюють - значить - Це кому-небудь потрібно? Значить - це необхідно, щоб щовечора над дахами загорялася хоч одна зірка!