Щира любов до своєї країни немислима без любові до своєї мови. Мова є сповідь народу, У ньому чується його природа, Його душа й побут рідної… П. А.Вяземккий Моя батьківщина-азербайджан. Я пишаюся її природою, людьми, историрей, але найбільше я пишаюся його гарною Співучою мовою. Мова покликана объеденять людей. Мова відбиває стан моральності вобществе.

Просторіччя й жаргон виділяють лінь мислення, хоча, на Перший погляд, допомагають спілкуванню, спрощуючи цей процес. Неправильними, пересипаними жаргонними вираженнями мовлення Свідчить про погане виховання людини. У цьому зв’язку представляються актуальними думки К. Паустовского про Те, що по відношенню кожної людини до своєї мови можна зовсім точно судити не тільки про його Культурний рівень, але й про його цивільну цінність. Щира любов до своєї країни немислима без любові до Своєї мови. Людина, байдужий до рідної мови,дикун

Він шкідливий по самій своїй суті, тому що Його байдужність до мови пояснюється цілковитою байдужністю до минулого, сьогоденню й майбутньому свого Народу. Мова, покликана й здатний поєднувати людей, стає перешкодою для зближення, коли в кожного він Тільки свій. Як важливо сьогодні, у період гострих національних проблем, наших міркувань про язикову політику, Рішень питань про державну мову, про мову міжнаціонального спілкування вдуматися в ситуації, показані Нам В. Г. Короленко, вчитатися в його провісні слова! Мова вбрала в себе всі тонкості оцінного відношення до дійсності, її сприйняття й відбиття. Саме Цей аспект язикової свідомості фіксується в широко відомому висловленні К. Д.Ушинского про те, що Природа країни, її історія, відбиваючись у душі людини, виражаються вслове.

Люди зникали, але слова, Створювані ними, що ввійшли в скарбницю рідна мова, залишилися безсмертними. Поетові П. А.В’яземському Належать рядка, які образно і ємко формулюють сказане: Мова є сповідь народу, У ньому чується його природа, Його душа й побут рідної… Перекручувати своя рідна мова також немислимо, як віддати свою батьківщину на розтерзання ворогам. Сьогодні, коли 20% Нашої території окуповано вірменами, особеннно важливо об’єднатися й повстати проти загального ворога

Цьому Объеденению сприяє наша рідна мова. Адже мова вбрала в себе все найкраще в народі. І втратити Його-Рівносильно смерті

Вся культура народу відбита в мові. На цій мові писали й творили такі великі Письменники й поети як:Низами, Физули, Насими, Вагиф, Вургун, Мушвиг, Г.Джавид, Д.Джабарлы й ін. Читаючи їхнього Добутку, починаєш ще більше любити своя мова й поважати. Влучна й образна азербайджанська мова особливо багата прислів’ями. Їхньої тисячі, десятки тисяч! Як на Крилах, вони перелітають зі століття в століття, від одного покоління до іншому, і не видна та безмежна далечінь, куди Спрямовує свій політ ця крилата мудрість

З безодні часів дійшли до нас у цих згустках розум і знання Життя, радість і страждання людські, сміх і сльози, любов і гнів, віра й безвір’я, правда й кривда, чесність і Обман, працьовитість і лінь, краса істин і каліцтво забобонів… На закінчення пошлемося на авторитетну думку академіка Д. С. Лихачова про взаємозв’язок мови й Особистості: \”Вернейший спосіб узнатьчеловека його розумовий розвиток, його моральний вигляд, його характер - Прислухатися до тому, як він говорить… Є мова народу як показник його культури й мова окремої Людини як показу тель його особистих якостей, якостей людини, що користується мовою народу

Мова людини це його світогляд copyright