Щасливі в поемі Н. А. Некрасова Кому на Русі жити добре

Микола Олексійович Некрасов був одним з перших російських поетів, якого глибоко хвилювала тема селянського життя. Свої добутки він створював у важкі для Росії роки. Уже всім було ясно, що кріпосне право зжило себе й далі існувати не може. Але й реформа 1861 року не полегшує положення селян. Як людина революційно-демократичних поглядів, Некрасов прекрасно розуміє кабальну залежність, що залишилася, селянства від землевласників. В 1863 році Некрасов починає роботу над одним із самих значних своїх добутків. Це поема «Кому на Русі жити добре». Все життя селянина простежується в поемі. Ми бачимо й народження дитини, і весілля, і рекрутчину, і похорони, і праця на поле. Поема відбиває духовний мир селянства, його радості й прикрості, сумніви й надії. Через весь добуток проходить питання: «Хто ж щасливий на землі росіянці?» Багато персонажів у поемі. Але які ж всі вони різні! Змучені голодом і нестатком бідняки, які все своє життя терплять приниження й безправ’я, щасливі тим, що залишилися жити після всіх негод, щасливі, що вмруть на рідній землі. Зовсім інше «щастя» у Савелія й Ермилы Гирина. За своїм духом вони бунтарі. Вони не упокорюються з негодами, намагаються по своєму зробити життя краще. Але і їхнє кріпосне право вбиває. Савелій все своє життя проводить на каторзі, а єдина його радість на старості – Демушка – гине. Ермило Гирин попадає в острог під час селянського бунту, і неважко припустити, як зложиться його подальша доля. Але в селянському світі немає єдності: кріпосне право перекручує не тільки долі людські, але й особистості. Ми бачимо щасливих рабів, які щасливі бути холопами в панів. Це й лакей Іпат, що з радістю й розчуленням розповідає Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру про жорстокість свого пана стосовно нього, це й лакей князя Переметьева, зовсім зіпсована особистість, у якій абсолютно не залишилося людського достоїнства. Але навіть у середовищі таких рабів росте протест. Приклад тому Яків, що мстить своєму панові власною смертю. Та й дворяни-поміщики теж по-своєму нещасні. Вони почувають, що їхній час закінчуватися, почувають, що зароджується протест і невдоволення серед селянства. Але вони не можуть змінити себе, не можуть змінити спосіб життя. Немає щасливих і серед духівництва. Багато священиків розуміють, що вони тягар для селян-ствр., адже й без них народу живеться нелегко. Так і говорить піп, якого мужики зустрічають на своєму шляху. Він співчуває селянам, але в той же час йому шкода, що перевелися поміщики. Нещасливі й селянка^-селянки-жінки-селянки. Поет малює прекрасний образ величної слов’янки Матрены Тимофіївни. Чи бачила вона щастя в житті? Була щаслива в роки дитинства, але з малого років вона працює, допомагає батькам. Було щастя материнства, але й з її дітьми життя обходиться жорстоко. Який не візьми персонаж поеми, у кожного своя трагедія. Кому ж на Русі жити добре? Питання залишається без відповіді. Таким чином, виходить, що воістину щасливих людей у поемі немає. Немає їх і в житті. Кріпосне право ламало долі й особистостей. Воно знищило людські риси в багатьох дворянах, у духівництві й інших людях. Про яке щастя може йти мовлення, якщо селянство безправне й життя повне тягот і нещасть, а в кріпосників нелюдські душі.

Збережи - » Щасливі в поемі Н. А. Некрасова Кому на Русі жити добре . З'явився готовий твір.

Щасливі в поемі Н. А. Некрасова Кому на Русі жити добре





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.