Дослідження продовжує ряд публікацій, спрямованих на вивчення статусу, структури, морфології вираження прийменникових еквівалентів, якe передувалo, напевне, найскладнішому й водночас найцікавішому щодо тенденцій розвитку, неоднозначності наукових визначень рoздiлу з питань вивчeння семантичних властивостeй досліджуваних одиниць. У своїх попередніх розвідках ми вже частково торкалися порушеної проблеми, оскільки, розглядаючи статус прийменникових еквівалентів як лексико-граматичного класу слів, не можна було оминути й таку, без перебільшення, визначальну властивість прийменникових еквівалентів, як: 1) семантичні можливості; 2) семантичні групи; 3) кількість таких груп; 4) взаємозалежність і вплив відмінків на семантику прийменникових еквівалентів; 5) зв’язок між лексичним, морфосинтаксичним, дейктичним і семантичним значеннями; 6) семантична однозначність / багатозначність та ряд інших питань, пов’язаних із дослідженням новоутворених прийменникових синтетичних / аналітичних форм, різних за структурою, морфологією і функцією, – прийменникових еквівалентів. Вважаємо доцільним ще раз нагадати визначення прийменникового еквівалента з тим розрахунком, щоб краще і точніше уявляти повну картину досліджуваних лінгвістичних явищ. Отже, під прийменниковим еквівалентом слід розуміти таку частину мови, коли вона частково втрачає власне лексичне значення, притаманні граматичні категорії, зокрема роду, числа тощо, передає семантику відношень між різними синтаксичними одиницями, тобто обслуговує повнозначні частини мови, а також у тому випадку, коли прийменникову конструкцію можна замінити без зміни значення всього виразу. Факти свідчать, що чим новіший прийменниковий еквівалент, чим більша його довжина, тим менше коло його семантичних груп, оскільки кожен із компонентів аналітичної прийменникової конструкції уточнює зміст загалом, внаслідок чого звужуються його семантичні можливості. Усе це дозволяє стверджувати, що структура прийменникових еквівалентів тісно пов’язана з їхнім значенням, морфологією, семантичною багатозначністю, особливостями функціонування.

Незважаючи на наявність значної кількості досліджень з теорії прийменникових конструкцій, вивченню семантичної організації первинних прийменників і частково похідних, за винятком прийменникових еквівалентів, в українському мовознавстві присвячeна лише невелика кількість праць, якi стосуються винятково семантики службових слів загалом. Зазначені чинники й стали поштовхом до перегляду семантичних можливостей прийменникових конструкцій.

Мета нашої роботи полягає у вивченні семантики прийменникових еквівалентів сучасної української мови.

Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом розв’язання таких завдань: 1) розкрити поняття «семантика» прийменникового еквівалента; 2) окреслити семантичні групи прийменникових еквівалентів, розкрити їхній зміст; 3) простежити взаємозалежність відмінків і прийменникових еквівалентів.

Наше дослідження спирається на фактичний матеріал Словника українських прийменників, власні спостереження й вивчення різних стилів сучасної української літературної мови, де прийменникові одиниці репрезентовані в достатній кількості для обґрунтування наукових висновків, враховано також матеріали Міжнародного проекту з питань вивчення прийменникової системи слов’янських мов, що охоплює активну співпрацю науковців України, Білорусі, Росії, Польщі. Найтісніше в цьому напрямку співпрацюють кафедра української мови ДонНУ під керівництвом проф. А. П.Загнітка, науково-пошукова група російських мовознавців проф. М. В.Всеволодової та лінгвісти з Білорусі на чолі з проф. М. Й.Конюшкевич (м. Гродно). На сьогодні вже визначені основні позиції словникового опису прийменників, проте існує низка суперечностей, на розв’язання яких і спрямована діяльність науковців. Основні положення проекту постійно висвітлюються в наукових публікаціях, матеріалах лінгвістичних конференцій, пробних зошитах (словниках) сучасних прийменників, обговорюються на семінарах, круглих столах [Всеволодова 2002; Всеволодова 2003; Всеволодова 2003а; Загнітко 2004; Конюшкевич 2005; Конюшкевич 2006; Ляхур 2005; Українські прийменники 2003].

Семантична еволюція прийменників постає і в межах загальномовної тенденції переосмислення усталених форм під впливом зміни статусу прийменника, появи значної кількості нових прийменникових одиниць – прийменникових еквівалентів, внутрішньої семантики відмінка, лексичних значень інших компонентів сполук слів: іменника, або займенника – з одного боку, дієслова (чи іншого предиката) – з іншого. Функціональна ж еволюція пов’язана з поступовою синтаксичною спеціалізацією, лексичною вибірковістю, здатністю сполучатися з іншими словами, тобто пов’язана з еволюцією семантики форми.

В. М.Русанівський констатує, що слід розмежовувати чотири основних розуміння терміна «семантика»:

1) план змісту в мові, що складається зі значень мовних одиниць різних рівнів (морфем, слів, граматичних форм слів, стійких лексичних і фразеологічних словосполучень (до речі, це стосується і прийменникових еквівалентів), синтаксичних словосполучень і конструкцій, речень та ширших елементів тексту) і категорій;

2) значення мовної одиниці; 3) розділ мовознавства, що вивчає план змісту в мові, значення мовних одиниць; семасіологія; 4) у семіотиці – один з основних аспектів знака (відношення знака до позначуваного об’єкта, на відміну від синтактики і прагматики) і, відповідно, один з основних розділів семіотики як науки.

За семантичними можливостями лексеми об’єднуються в семантичні поля. А семантичними полями слід вважати певні сукупності одиниць мови (насамперед лексичні одиниці), або певні відношення, визначені на класах мовних одиниць [Русанівський, Широков 2002, с.21-24].

Більшість прийменникових еквівалентів багатозначні. Ця багатозначність (як і інших частин мови) зникає завдяки контексту. Отже, під час реалізації значення прийменникових сполук велику роль відіграє саме контекст, у якому виявляється значення прийменникового еквівалента. Розвиток семантики прийменникових еквівалентів здійснюється в межах прийменниково-іменникових та дієслівних сполук. Шлях еволюції прийменниково-іменникової конструкції чи окремо прислівника, дієслова в напрямі до прийменникового еквівалента здійснюється не ізольовано від семантичного і функціонального розвитку одиниць мови. Як зазначив М. М.Покровський, слова, подібні або протилежні за значенням, асоціюються одне з одним і проходять приблизно однаковий або паралельний шлях розвитку, у такий спосіб реалізується в семантичній системі мови принцип семасіологічної асоціації. Як результат – службові слова, зокрема прийменникові еквіваленти, допомагають реалізувати відношення між повнозначними словами – компонентами словосполучення. Іноді основний смисл виразу міститься саме у службовому слові. Цінність похідних прийменників, прийменникових еквівалентів, якраз і полягає в різноманітності семантики, пов’язаної з лексичним значенням вихідного повнозначного компонента, що й дає можливість прийменниковому еквіваленту передавати найтонші відтінки за допомогою вiдмiнкiв.

Комплекс значень конкретного відмінка є досить широким і здатним передавати найрізноманітніші відношення. Водночас слід врахувати, що подібні прийменники –прийменникові еквіваленти, складають один з найважливіших пластів комплексу одиниць, які передають логіку і семантику всього речення. Прийменникові еквіваленти мають певну обмежену систему значень, так звану семантичну парадигму, яка складається з «найближчого контексту» – слова, від якого походить прийменниковий еквівалент, і віддаленішого значення – слів, які прийменниковий еквівалент оформлює в синтаксично завершене ціле. Первинний семантичний компонент у результаті взаємодії з іншими словами словосполучення – іменниками, дієсловами, прислівниками зумовлює появу нового значення, тісно пов’язаного з попереднім, і відповідно, появу нової синтаксичної функції – у складі прийменниково-іменникового комплексу. Прийменниковий еквівалент, вступаючи у зв’язок з іншими компонентами контексту, підпорядковується законам утворення словосполучення. Семантичні ж обмеження валентності прийменникових еквівалентів зумовлені законами семантичної співвіднесеності.

У зв’язку з цим необхідно чітко розмежовувати лексичне й смислове значення прийменникових еквівалентів. Під лексичним значенням слід розуміти таке значення прийменникового еквівалента, яке він виражає незалежно від оточення – контексту. Смислове ж значення відображає ті відношення, які прийменниковий еквівалент допомагає «здійснити» членам словосполучення. Безумовно, семантика прийменникових еквівалентів зумовлена їхнім лексичним значенням, морфологічними класами повнозначних компонентів, що входять до складу прийменникового еквівалента.

Pages: 1 2 3 4