Казка «Тараканище», навпаки, остроконфликтное сатиричний добуток. Герой казки - Тарган - персоніфікує собою насильство, зло. Сам^-те він жалюгідне створення, нічого в нього, крім довгих рудих вусів, ні, однак він приводить у трепет все живе, стає «лісів і полів» володарем. Кожне його слово - погроза:

• Перегодите, не поспішаєте,
• Я вас миттю проглочу!
• Проглочу, проглочу, не помилую…

Сміх викликають і боягузливий крокодил, що зі страху «жабу проковтнув», і бегемоти, що тремтять за свою шкіру:

• Ми ворога б -
• На роги б,
• Тільки шкіра дорога,
• И роги нині теж не дешеві

Так і залишився би Тарган переможцем, якби не маленький Горобець, що

• Приг так приг,
• Так чик-чирик,
• Чики-рики-чик-чирик!
• Взяв і клюнув Таргана -
• От і немає велетня

У більшості казок К. И. Чуковського початок дії збігається з першим рядком. Так починається й «Федорино горі»!

• Скакає сито по полях,
• А корито по лугах
• За лопатою мітла
• Уздовж по вулиці пішла
• Сокир-те, сокири
• Так і сиплються з гори…

Перечислительная інтонація дуже характерна для творчої манери поета: рух захоплює слухача, зав’язка дії відбувається вже як би по інерції. Часто несподіваним є фінал казки: от утекли від Федори всі речі, довга втеча стомила їх, і раптом

• …блюдо сказало: «Дивися,
• Хто це там за?»
• И бачать: за ними з темного бору
• Йдеться-шкутильгає Федора

Многим стало жаль її, і вони вирішили: «Треба б повернутися!» Довго «поливала, умивала, полоскала їх» Федора, і почалося теперішнє свято:

• А те^-те-мітла^-те, а мітла - весела -
• Затанцювала, заграла, замела,
• Ні порошини у Федори не залишила
• И зраділи блюдця:
• Дзинь-ля-ля! Дзинь-ля-ля!
• И танцюють і сміються…